Головуючого судді Демидової А.М. суддів Шевчук С.Р. - доповідач Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/10783/13 господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Дао-Фарм" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Кепітал Груп" стягнення 327 253,00 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Клімов С.С., дов. б/н від 25.04.2013

- відповідача: Мазур В.О., дов. № 2002 від 29.12.2012,

Лук`янова О.М., дов. № 793 від 07.06.2013

- третьої особи: не з`явились

У червні 2013 року Приватне підприємство "Дао-Фарм" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", третя особя, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Кепітал Груп", про стягнення 327253,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2013 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 (у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Гончарова С.А., Яковлєва М.Л.), у справі № 910/10783/13 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на користь Приватного підприємства "Дао-Фарм" 327253,00 грн безпідставно списаних коштів, 6 545,06 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, вважаючи, що судами неправильно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми ст.ст. 22, 43, п. 2 ст. 83, ст. 104 ГПК України ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/10783/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Дао-Фарм" повністю.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

09.12.2013 від ПАТ КБ "Правекс-Банк" надійшло клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 910/10783/13 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання в зв'язку з його необґрунтованістю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.11.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 0037/0189 банківського рахунку про відкриття рахунку № 2600000370189 для отримання послуг з користування рахунком та розпорядження коштами на ньому.

З метою можливості виконання розпоряджень позивача інформацію про осіб, що мають право підпису, внесено до картки із зразками підписів та відбитком печатки, а саме перший підпис Мочульска О.В., другий - Цибульська Л.В.

09.12.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір №0037/0189-1 про банківське обслуговування клієнтів з використанням системи "Інтернет-Клієнт-Банк" з метою проведення позивачем розпорядження власними коштами, в системі електронних платежів "Клієнт-Банк", а саме - здійснювати розрахункові операції за власними дорученнями із використанням розрахункових документів в електронній формі, переданих по каналам електронного зв'язку - віддалено. Відповідно до п. 5.1. Договору 2 він укладений у доповнення до договору 1.

Для здійснення позивачем віддаленого розпорядження рахунком відповідачем проведено генерацію ключів ЕЦП (електронно-цифровий підпис), для осіб вказаних в картці із зразками підписів та за актом передачі засобів захисту надано відповідальним особам: ІРІ2RL01- Мочульській О.В та ІРІ2LR02 - Цибульській Л.В.

Відповідачем 18.04.2013 та 19.04.2013 виконано платіжні документи позивача №№ 388, 389, підписані 18.04.2013 о 15:24:28 та о 22:01:22 ЕЦП головного бухгалтера позивача Цибульської Л.В. та директором позивача Мочульської О.В., шляхом списання грошових коштів в розмірі 327253,00 грн з рахунку позивача на рахунок третьої особи як оплату за Договорами № 85 від 15. 04.2013 та № 87 від 16.04.2013.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №0037/0189 від 08.11.2010 банківського рахунку та договору № 0037/0189-1 від 09.12.2010 про банківське обслуговування клієнтів з використанням системи "Інтернет-Клієнт-Банк" внаслідок чого сталось несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача на рахунок третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Кепітал Груп", оскільки розпорядження на списання грошових коштів позивачем не надавалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

У ч. 1 ст. 1071 Цивільного кодексу України закріплено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Платіжні документи № № 388, 389, на підставі яких відбулося списання грошових коштів з рахунків позивача, сформовані 18.04.2013 о 15:24:28 та о 22:01:22.

Позивачем, з метою виявлення причини несанкціонованого списання грошових коштів та причетних до цього осіб, проведено внутрішнє службове розслідування за результатами якого складено акт від 22.04.2013. В результаті розслідування встановлено, що 18.04.2013 головний бухгалтер Цибульська Л.В. здійснювала роботу за комп'ютером, який знаходиться в її робочому кабінеті з використанням ключа з електронно-цифровим підписом. Об 11:30 год. до офісу позивача прийшов спеціаліст з налаштування бухгалтерських програм, який є представником ФОП Горбенка О.І. з обслуговування програми програмного забезпечення на підставі договору про надання послуг № 8. З метою надання йому комп'ютера для оновлення програми Цибульська JI.B. закрила систему "Клієнт-Банк", забрала носій з ЕЦП із системного блоку та після оновлення бухгалтерського програмного забезпечення, продовжила працювати за комп'ютером та "Клієнт-Банком", для чого вставила носій з ЕЦП. Платіжне доручення для здійснення платежу через систему "Клієнт-Банк" було нею сформовано, але не відправлене, о 15 годині 00 хвилин вона припинила роботу з комп'ютером через втрату зв'язку з банком.

Як вбачається з висновку № 12082 від 08.12.20013 експертного комп'ютерно-технічного дослідження, проведеного експертом Київського експертно-дослідного центру Усковим К.Ю. за заявою позивача, сеанс роботи програмного комплексу "Клієнт-банк", встановленому на комп'ютері головного бухгалтера Цибульської JI.B., 18.04.2013 тривав з 12:03:03 до 15:03:11 та завершився повідомленням про недоступність носія з ключовим файлом; програмний комплекс "клієнт-банк" для здійснення транзакції від 15:24 18.04.2013 на суму 286718,00 грн не використовувався.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Згідно з п. 3.3.1. договору № 0037/0189-1 від 09.12.2010 банк зобов'язується здійснювати операції з перерахування коштів з рахунку Клієнта на основі електронних документів, прийнятих телекомунікаційними каналами зв'язку. Документ вважається прийнятим до сплати після отримання Клієнтом виписки з Банку, в якій значиться цей документ.

Згідно з виписок наданих банком, виписку за період з 18.04.2013 по 18.04.2013 сформовано банком 19.04.2013 (09:01:44), при цьому датою попередньої виписки вказано 16.04.2013, тобто 18.04.2013 під час проведення платежів банком не надавались виписки клієнту з повідомленням про здійснювані операції.

Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій, зібраними доказами в їх сукупності підтверджується, що позивачем не надавались відповідачу розпорядження на списання грошових коштів в розмірі 327253,00 грн з рахунку позивача на рахунок третьої особи як оплату за договорами № 85 від 15. 04.2013 та № 87 від 16.04.2013.

В свою чергу відповідачем належними доказами не спростовані доводи позивача, не обґрунтовані свої заперечення з приводу того, що до комп'ютера головного бухгалтера Цибульської Л.В. був несанкціонований доступ сторонніх осіб під час знаходження в ньому електронного ключа, не доведено не належне виконання позивачем умов договору в частині збереження електронно-цифрових підписів.

Пунктом 2.1.11 договору № 0037/0189-1 від 09.12.2010 встановлено, що відповідач зобов'язаний забезпечити збереження ввірених йому клієнтом грошових коштів.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено безпідставне перерахування відповідачем грошових коштів позивача на рахунок третьої особи 18.04.2013 та 19.04.2013 на підставі платіжних доручень №№ 388, 389, підписаних 18.04.2013 о 15:24:28 та о 22:01:22, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 327253,00 грн безпідставно списаних грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/10783/13.