ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року Справа № 19/079-12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", смт Власівка, Кіровоградська обл. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року у справі № 19/079-12 господарського суду Київської області за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", смт Власівка, Кіровоградська обл. до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська обл. про стягнення 7 696 743, 50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Бабаченко А.Г. (дов.№5 від 05.02.2012 року);
від відповідача: Чижов В.А. (дов.№92/КАМ/Ю від 02.01.2013 року);
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2013 року по справі №19/079-12 (судді: Карпечкін Т.П., Заєць Д.Г., Черногуз А.Ф.) позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 518 368 грн. 04 коп. - боргу, 351 836 грн. 81 коп. - штрафу, 171 709 грн. 34 коп. - пені, 61 884 грн. 72 коп. - 3% річних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сума заборгованості складається з гарантійних внесків, утриманих відповідачем на підставі п.3.5. договору та п.4.7. додаткових угод до нього; відповідач не виконав грошове зобов'язання з оплати 5% гарантійних внесків, строк виконання якого на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 3 518 368 грн. 04 коп. підлягають задоволенню, також судом задоволені позовні вимоги про стягнення 351 836 грн. 81 коп. - штрафу та 171 709 грн. 34 коп. - пені на підставі п.9.6. договору та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 61 884 грн. 72 коп. - 3% річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року по справі №19/079-12 (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" задоволено повністю; рішення господарського суду Київської області від 27.03.2013 року по справі № 19/079-12 скасовано, прийнято нове рішення у справі № 19/079-12, яким у задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 7 696 743 грн. 50 коп. відмовлено повністю.
постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на даний час не доведено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині оплати 3 518 368,04 грн. заборгованості, яка складається з гарантійних внесків, утриманих відповідачем на підставі п.3.5. договору та п.4.7. додаткових угод до нього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, товариство з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року, залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 27.03.2013 року у справі №19/079-12 та вирішити питання розподілу судових витрат.
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2006 року між товариством з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (замовник) укладено Довгостроковий договір підряду № 240-06/КАМ, відповідно до предмету якого, підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, діючих на території України, будівельні роботи на будівельних об`єктах замовника, а саме: в 2006 році на птахофермах № 26, 27, 29, розташованих в с.м.т. Димер Вишгородського р-ну Київської обл., 42 пташника з прибудованими тамбурами та септиками; в 2007 році на птахофермах № 33, 34, 35, розташованих в с. Литвинівка Вишгородського р-ну Київської обл., 48 пташників з прибудованими тамбурами та септиками, а замовник зобов`язався надати підряднику відповідні будівельні майданчики, прийняти завершені роботи і оплатити їх (п.1.1 договору).
Пунктом 3.4 договору встановлено, що порядок проведення розрахунків передбачається в Додаткових угодах.
Згідно пункту 3.5. договору, сторони погодили, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми договору. 5% від загальної суми договору притримаються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконаннях або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даному договору) і оплачуються підряднику наступним чином:
- 50% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання акту введення об'єкта в експлуатацію;
- 50% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати закінчення гарантійних зобов'язань підрядника, тобто через 12 календарних місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт, що виконуються по даній угоді замовнику
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між сторонами 22.09.2006 року укладено Додаткові угоди №№ 7, 8, 9, 10 на будівництво пташників на птахофермах за номерами 35, 33, 32, 34 в с. Литвинівка Вишгородського району Київської області та 15.07.2008 р. Додаткові угоди №№11, 12 на будівництво пташників на птахофермах за номерами 36, 37 в с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області.
Пунктом 4.7 додаткових угод, сторони погодили, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95 % від загальної суми угоди. 5 % від загальної суми угоди притримується замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням, або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються підряднику наступним чином:
- 70 % суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання акту прийому передачі повного обсягу робіт;
- 30% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 10 банківських днів з дати закінчення гарантійних зобов'язань підрядника, тобто через 12 календарних місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт, що виконуються по даній угоді замовнику.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 518 368 грн. 04 коп., яка утворилась внаслідок несплати відповідачем 5 % притриманих у забезпечення договору коштів; відповідач проти даної суми притриманих коштів не заперечував, проте посилався на те, що строк виконання ним грошового зобов'язання з оплати даних коштів не настав.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору підряду.
Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом апеляційної інстанції зазначено, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання визначено у п. 3.5 договору та п. 4.7 додаткових угод до нього; тобто відлік строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати 5 % притриманих коштів мав починатися саме лише після підписання акту введення об'єкта в експлуатацію (п.3.5 договору), акту прийому передачі повного обсягу робіт (п. 4.7 додаткових угод).
Доказів внесення змін до договору або додаткових угод до нього стосовно визначення іншого строку виконання зобов'язання в частині оплати замовником 5% гарантійних внесків чи виключення наведених положень сторонами до суду не надано.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ані акту введення об'єкта в експлуатацію, ані акту прийому передачі повного комплексу робіт сторонами не підписано, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на даний час не доведено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині оплати 3 518 368 грн. 04 коп. заборгованості, яка складається з гарантійних внесків, утриманих відповідачем на підставі п. 3.5 договору на п. 4.7 додаткових угод до нього, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарський суд апеляційної інстанції з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - товариство з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", смт Власівка, Кіровоградська обл.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром", смт Власівка, Кіровоградська обл. залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року у справі №19/079-12 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді:
М.Д. Запорощенко
Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко