Головуючого судді: Запорощенка М.Д., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі №919/872/13 господарського суду міста Севастополя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" про стягнення коштів,

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.12.2013р. №02-05/965 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Запорощенка М.Д., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В.

За участю представників:

- позивача: Попов Є.В., дов. б/н від 06.12.2013р.;

- відповідача: Овсянников Д.В., дов. б/н від 16.12.2013р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами внаслідок порушення строків оплати у розмірі 774864,62грн. та 1572,27грн. інфляційного збільшення боргу.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013р. у справі №919/872/13 (суддя Грицай О.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. у справі №919/872/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Дмитрієва В.Є., суддів Гоголя Ю.М., Рибіної С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013р. у справі №919/872/13 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" 774340,88грн., з яких: проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 773292,35 грн. та 1048,53грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі № 919/872/13 та залишити без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 18.09.2013р. у справі № 919/872/13. Подану скаржником заяву про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її касаційного перегляду судом касаційної інстанції не задоволено, оскільки у відповідності до ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції, а також з огляду на ненадання заявником доказів відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду, виданого на виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі здійсненого аналізу матеріалів справи, 31.01.2012р. між сторонами був укладений договір поставки продукції №1, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлені цим договором строки паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти ПММ та сплатити за них визначену цим договором грошову суму.

З договірних умов, визначених сторонами у п.2.2, 3.1 договору суди з'ясували, що загальний об'єм поставки ПММ за цим договором визначається по факту поставок та залежить від намірів сторін. Поставка ПММ здійснюється на підставі заявки покупця, яка може бути передана будь-яким зручним для покупця засобом, у тому числі із застосуванням телефону, факсу, електронної пошти та ін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами п.4.1, 4.3, 5.5, 9.6 договору розрахунки по договору здійснюються шляхом перерахування 100% попередньої оплати у безготівковій формі. Моментом виконання зобов'язання по оплаті за ПММ є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У випадку, якщо ПММ будуть відпущені без попередньої оплати, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість кожної поставки ПММ не пізніше 7 банківських днів з дати отримання ПММ, яка фіксується в накладній на відпуск товару. У випадку прострочення платежу за поставлені ПММ, покупець сплачує постачальнику плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості неоплачених ПММ за кожен день прострочення (ст. 692 Цивільного кодексу України), а також суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України). Усі поставки товару протягом дії цього договору здійснюються на його умовах незалежно від наявності посилання на нього у накладних.

Зі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання договірних зобов'язань позивачем надані накладні, перелічені у судових актах, на загальну суму 3363899 грн., оплата по яких була здійснена відповідачем частково за період з 08.02.2012 р. по 31.07.2012 р. на суму 2530633 грн., з урахуванням протоколів про зарахування зустрічних вимог від 15.03.2012 р., від 13.04.2012 р., від 09.07.2012 р. відповідно до яких сторони узгодили взаємозаліки на суму 309000грн. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції встановив наявність у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 31.08.2012р. на суму 524266 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідальність за що сторонами передбачена у розділі 5 договору у вигляді штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача нарахованих на вказану заборгованість процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 03.10.2012 р. по 24.07.2013 р. на суму 773292,35 грн. та інфляційних втрат на суму 1572,27грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, на яку посилається позивач у справі, є спірною і сторони не дійшли згоди щодо остаточної суми боргу, оскільки позивач звернувся до третейського суду за стягненням основного боргу, рішення якого, за твердженням місцевого господарського суду, у подальшому, за заявою відповідача про скасування рішення третейського суду було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі №5011-65/16358-2012 з направленням справи до господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви про скасування зазначеного рішення третейського суду. Тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат є передчасним.

Проте з таким висновком суду першої інстанції обґрунтовано не погодився апеляційний господарський суд, та вірно зазначив, що рішення третейського суду, яким визначена сума заборгованості в розмірі 524266 грн., не скасовано, як помилково зазначено судом першої інстанції, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. у справі №5011-65/16358-2012, якими відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" про скасування рішення третейського суду, а справу №5011-65/16358-2012 передано до господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 02.10.2012 р. у третейській справі №С3-01-13/2012, мотивованої виходом третейського суду за межі його компетенції при розгляді справи №С3-01-13/2012 та без належного повідомлення про день, час і місце проведення засідання третейського суду представника заявника.

При цьому, судом апеляційної інстанції були враховані й приписи ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, за якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України при розгляді спірних правовідносин.

Водночас судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст. 55, ч.1 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що звернення позивача до господарського суду обумовлено порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів у сфері господарської діяльності.

Зі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи судом апеляційної інстанції з'ясовано, що договір №1 від 31.01.2012р., укладений між сторонами на поставку ПММ, є дійсним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Врахував приписи ст.ст.525, 530, ч.2 ст.536, ст.ст.625, 664, ч.1, 3 ст.692, ч.5 ст.694, ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, недоведення відповідачем відсутності прострочення оплати отриманого товару на суму 524266 грн., узгодження сторонами в договорі розміру процентів від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, перевірив правильність здійсненого позивачем нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 02.10.2012 р. по 24.07.2013 р. та інфляційних втрат за період з 03.10.2012 р. по 24.07.2013 р., суд апеляційної інстанції підставно визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на суму 773292,35 грн. та інфляційних втрат на суму 1048,53 грн., відмовивши у стягненні інфляційних втрат на суму 523,74 грн., як невірно розрахованих, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення і прийняв нове рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас в матеріалах справи наявне лише клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили постанови суду у справі №5011-65/16358-2012, яке судом першої інстанції було відхилене як необґрунтоване. Відповідачем не доведено подання судам попередніх інстанцій клопотання про припинення провадження у даній справі внаслідок його наполягання на вирішенні даного спору саме третейським судом. Клопотання про зупинення провадження у даній справі не є клопотанням про припинення провадження у справі, оскільки це різні процесуальні документи, які зумовлюють різні процесуальні наслідки. Крім того, звернення до господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 02.10.2012р. у третейській справі №С3-01-13/2012 з наведених підстав не свідчить про наполягання відповідача на вирішенні спору саме третейським судом. При цьому, скаржник не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд прийнятої у даній справі постанови за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.