У серпні 2012 року Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Любашівського районного бюро технічної інвентаризації, просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.01.2013 року) (т. 5, а.с. 14-17) визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна № б/н від 02.07.2007 року, укладені між Одеським обласним комунальним підприємством "Любава" та закритим акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" з моменту їх укладення; застосувати реституцію та повернути належну Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" частину майна, а саме 3/4 частини нерухомого майна, що в цілому складається з літ. "А" - адміністративно-побутового комплексу площею 402 кв.м., літ. "Б"- м'ясного цеху площею 1 313,5 кв.м., літ. "В" - молочного цеху площею 868,8 кв.м, літ. "Г" - теплиці площею 1 185,3 кв.м., літ. "Д", "И" - прохідної площею 113,8 кв.м., літ. "Е" - вагової площею 30,0 кв.м., літ ."Ж,З" - вагону службового площею 42 кв.м., літ. "Р" - БТС площею 424 кв.м., літ. "К" - трансформатору площею 53,0 кв.м., літ."Л" - ангару площею 474 кв.м. літ."М" - технічного приміщення площею 139,2 кв.м., літ. "Н" - складу площею 392,6 кв.м., літ."О,П" - уборної площею 6,6 кв.м., літ."В" - водонасосної площею 63,4 кв.м., літ."У, у, Ф" - резервуару площею 302,6 кв.м., літ."Х" - сараю площею 23,6 кв.м., вапнової ями площею 2,3 кв.м., № 1 - ХХХІХ криниці - обмостки бетонних, № 1- 17 огорожі бетонної та 3/4 частин мереж водопроводу, каналізації, теплової мережі, мережі газопостачання, очисних споруд, дренажно-напірної і дощової каналізацій, розташовані за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20 (т. 1, а.с. 2-8).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у арбітражного керуючого укладати оспорювані договори та їх нотаріального посвідчення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2013 року (головуючий Малярчук І.А., судді Власова С.Г., Никифорчук М.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року (головуючий Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Таран С.В.) (т. 5, а.с. 137-144) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 5, а.с. 57-65).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та передати справу на новий розгляд (т. 5, а.с. 174-178).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2013 року відновлено приватному акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2013 року (т. 5, а.с. 172-173).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати № 02-05/787 від 04.10.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Гольцова Л.А., Євсіков О.О. (т. 5, а.с. 216).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 04.11.2013 року (т. 5, а.с. 229-231).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/878 від 01.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 5, а.с. 232).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 18.11.2013 року (т. 5, а.с. 236-238).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 02.12.2013 року (т. 5, а.с. 241-243).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат", розгляд справи відкладено на 16.12.2013 року (т. 5, а.с. 247-249).

У судове засідання 16.12.2013 року представник третьої особи - Любашівського районного бюро технічної інвентаризації не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - Любашівського районного бюро технічної інвентаризації.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивачів - Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", відповідача - закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2004 року виконавчим комітетом Любашівської селищної ради на підставі рішення від 05.05.2004 року № 182 "Про оформлення права власності на споруди м'ясомолочного комплексу" були видані свідоцтва про право власності на приміщення та споруди м'ясомолочного комплексу, розташованого в Одеській області, смт. Любашівка по вул. Заводській, 20, зокрема, Одеському обласному комунальному підприємству "Любава" на 1/4 частини майнового комплексу та Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" на 3/4 частини майнового комплексу (т. 1, а.с. 65, 70-71, 72-73).

02.07.2007 року комунальним підприємством "Любава" в особі арбітражного керуючого Бєлова О.Д. та закритим акціонерними товариством "Одеський м'ясокомбінат" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов п. 1.1 якого Одеське обласне комунальне підприємство "Любава" продає, а закрите акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" купує нерухоме майно, а саме - літ."А" адміністративно-побутовий корпус площею 402 кв.м., літ."Б" м'ясний цех площею 1 313,5 кв.м., літ."В" молочний цех площею 868,8 кв.м., літ."Г" теплиця площею 1 185,3 кв.м., літ. "Д"-"И" прохідна площею 113,8 кв.м., літ. "Е" вагова площею 30 кв.м., літ."Ж""З" вагон службовий площею 42 кв.м., літ."Р" БТС площею 424 кв.м., літ."К" трансформатор площею 53,0 кв.м., літ."Л" ангар площею 474 кв.м., літ."М" технічне приміщення площею 139,2 кв.м., літ."Н" склад площею 392,6 кв.м., літ."О,П" уборні площею 6,6 кв.м., літ."В" водонасосна площею 63,4 кв.м., літ."У", "у", "Ф" резервуар площею 302,6 кв.м., літ."Х" сарай площею 23,6 кв.м., вапнова яма 2,3 кв.м., № 1-ХХХІХ криниці-обмостки бетонні, №1-17 огорожа бетонна (т. 1, а.с. 38-39).

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору майно продається за 50 000 грн. Право власності на майно покупець набуває з моменту підписання акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору.

Також 02.07.2007 року між комунальним підприємством "Любава", в особі арбітражного керуючого Бєлова О.Д. та закритим акціонерними товариством "Одеський м'ясокомбінат" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує внутрішньоплощадочну мережу водопроводів - 1 шт., зовнішньоплощадочну мережу господарсько-питних водопроводів - 1 шт., зовніплощадочну мережу каналізації - 1 шт., теплову мережу - 1 шт., мережу газопостачання - 1 шт., мережу 0,4 КВ - 1 шт, мережу 0,4 Кв очисних споруд - 1 шт., мережу 10 КВ - 1 шт., мережу ТП 10/0,4 КВ - 1 шт., дренажно-напірну каналізацію - 1 шт., дощову каналізацію - 1 шт.

Згідно п. п. 2.1, 3.1 договору майно продається за 8 297 грн. Право власності на майно покупець набуває з моменту підписання акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору.

Відповідно до актів приймання-передачі від 02.07.2007 року майно за вказаними договорами передано закритому акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" (т. 1, а.с. 40, 43).

На підставі рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2007 року у справі № 4/245-07-6280 за позовом закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації про зобов'язання зареєструвати право власності Любашівським районним бюро технічної інвентаризації було проведено реєстрацію права власності закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" на майно м'ясомолочного комплексу часткою 1/1 (т. 1, а.с. 58-64).

Судами також встановлено, що господарським судом Одеської області від 24.05.2006 року у справі № 24/88-06-4763 про визнання банкрутом Одеського обласного комунального підприємства "Любава" було призначено арбітражного керуючого боржника - Бєлова О.Д.

Судами також встановлено, що за фактом укладення арбітражним керуючим Бєловим О.Д. оспорюваних договорів останнього було притягнуто до кримінальної відповідальності. Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси встановлено вину Бєлова О.Д. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що полягає в неналежному виконанні ним своїх службових повноважень, в результаті чого було спричинено суттєву шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді позбавлення Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" права державної власності на 3/4 частини нежитлового майна м'ясомолочного комплексу вартістю 2 705 350 грн., що потягли за собою тяжкі наслідки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів, як таких, що були укладені арбітражним керуючим Бєловим О.Д. з перевищенням своїх службових повноважень без отримання дозволу держави в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 Цивільного кодексу України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Суди дійшли висновку, що арбітражний керуючий всупереч ч. 4 ст. 369 Цивільного кодексу України фактично незаконно розпорядився спільним майном, яке відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення та споруди спірного м'ясомолочного комплексу від 18.05.2004 року належало в розмірі 1/4 частини майнового комплексу Одеському обласному комунальному підприємству "Любава" та 3/4 частини майнового комплексу Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство".

Також суди зазначили, що продаж комплексу за ціною 58 297 грн. є нижчою за його ринкову вартість, визначену у висновку № 004/2009 від 01.02.2010 року судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі № 121200900026 у сумі 2 705 350 грн.

Крім того, апеляційна інстанція погодилась з висновками місцевого господарського суду щодо недотримання сторонами оспорюваних договорів при їх укладенні вимог ст. ст. 655, 657, 658 Цивільного кодексу України, оскільки за ними було відчужено об'єкти нерухомого майна, а тому повинні були нотаріально посвідчуватись та укладатись за результатами проведених торгів відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання оспорюваних договір недійсними.

Згідно ч. 1, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, посилаючись на вищевказану норму матеріального права та враховуючи недійсність оспорюваних договорів, дійшли висновку про задоволення вимог про застосування реституції та зобов'язання закритого акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" повернути Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство" фактично отримане за вказаними договорами, а саме, 3/4 частини нерухомого майна, 3/4 частин мереж водопроводу, каналізації, теплової мережі, газопостачання, очисних споруд, дренажно-напірної і дощової каналізацій, що розташовані за адресою: Одеська область, смт. Любашівка, вул. Заводска, 20.

Судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 361 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Пунктом 1 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що реституція застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, а, як встановлено судами, оспорювані договори укладались між комунальним підприємством "Любава" та закритим акціонерними товариством "Одеський м'ясокомбінат".

Крім того, місцевий господарський суд фактично здійснив односторонню реституцію.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.05.2013 року (n0005700-13) "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2012 року" права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 4 грудня 2012 року у справі N 3-55гс12, від 11 грудня 2012 року у справі N 3-65гс12).

Вищезазначеного суди попередніх інстанцій також не врахували.

Згідно ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) ГПК України (1798-12) передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

За таких обставин місцевому та апеляційному господарським судам слід було обговорити необхідність залучення до участі у справі Фонду державного майна України та органу місцевого самоврядування, оскільки 3/4 частини відчудженого майна перебувало у державній власності, а 1/4 - у комунальній.

Згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.