головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач), суддів: Білошкап О.В., Міщенка П.К., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (вх. № 18578а/2013), на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 липня 2013 року, та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28 травня 2013 року, у справі № 5023/4049/12, за заявою Фермерського господарства "Альянс" (м. Зміїв, Харківська область), до Колективного сільськогосподарського підприємства "Роздольне" (с. Роздольне, Зміївський район, Харківська область), про визнання банкрутом, представники учасників судового провадження не з'явились;

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року за заявою Фермерського господарства "Альянс" (далі за текстом - ФГ "Альянс") порушено провадження у справі № 5023/4049/12 про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Роздольне" (далі за текстом - КСП "Роздольне"), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича, інше.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2012 року у справі № 5023/4049/12 затверджено Реєстр вимог кредиторів КСП "Роздольне" в наступному складі: ФГ "Альянс", ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ТзОВ "АгроУкраїна", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Зміївського районного центру зайнятості. Визнано вимоги конкурсних кредиторів боржника, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення в газеті "Голос України" № 188 від 06.10.2012 року про порушення Господарським судом Харківської області ухвалою від 10.09.2012 року справи № 5023/4049/12 про банкрутство КСП "Роздольне", погашеними.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2012 року у справі № 5023/4049/12 КСП "Роздольне" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Севостьянова Є.В.

23.04.2013 року до Господарського суду Харківської області від Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (далі за текстом - УПФ України в Зміївському районі) надійшла Заява № 3763-07/9-1 від 17.04.2013 року про визнання поточних вимог в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у якій УПФ України в Зміївському районі просило визнати його кредитором у справі № 5023/4049/12 по поточній заборгованості з відшкодування витрат на виплачені пільгові пенсії трактористам-машиністам за лютий та березень 2013 року в сумі 3 906 грн. 82 коп. та визнати вимоги УПФ України в Зміївському районі до КСП "Роздольне" на суму 3 906 грн. 82 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.05.2013 року у справі № 5023/4049/12 (суддя - Чистякова І.О.) відмовлено УПФ України в Зміївському районі у визнанні грошових вимог до КСП "Роздольне" у сумі 3 906 грн. 82 коп. Зазначена ухвала мотивована, зокрема, тим, що, згідно зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута під час ліквідаційної процедури не виникає жодних грошових зобов'язань, оскільки строк виконання усіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року у справі № 5023/4049/12 (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу УПФ України в Зміївському районі залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року - залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду та не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 09.10.2013 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 3) ч. 1 ст. 111-3 ГПК України), УПФ України в Зміївському районі повторно звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 5023/4049/12, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву від 17.04.2013 року про визнання поточних грошових вимог до КСП "Роздольне" в сумі 3 609 грн. 82 коп. за лютий-березень 2013 року. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2013 року, згідно зі ст. 111-4 ГПК України, касаційну скаргу УПФ України в Зміївському районі прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року за заявою ФГ "Альянс" порушено провадження у справі № 5023/4049/12 про банкрутство КСП "Роздольне", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Севостьянова Є.В., інше.

23.04.2013 року УПФ України в Зміївському районі звернулось до Господарського суду Харківської області із Заявою № 3763-07/9-1 від 17.04.2013 року про визнання поточних вимог, в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у якій просило визнати його кредитором у справі № 5023/4049/12 по поточній заборгованості з відшкодування витрат на виплачені пільгові пенсії трактористам-машиністам за лютий та березень 2013 року в сумі 3 906 грн. 82 коп. та визнати вимоги УПФ України в Зміївському районі до КСП "Роздольне" на суму 3 906 грн. 82 коп.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що УПФ України в Зміївському районі заявлено до КСП "Роздольне" вимоги у розмірі 3 906 грн. 82 коп. (за лютий 2013 року - 1 804 грн. 91 коп., за березень 2013 року - 1 804 грн. 91 коп.) - заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за віком, що призначені і виплачуються трактористам-машиністам, які працювали в КСП "Роздольне", в тому числі Дубровських С.М., Рєзнікову В.О. та Федорову В.Д.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий апеляційний господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що, оскільки, згідно зі ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута під час ліквідаційної процедури не виникає жодних грошових зобов'язань (оскільки строк виконання усіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) у визнанні заявлених УПФ України в Зміївському районі поточних вимог до КСП "Роздольне" має бути відмовлено.

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в Зміївському районі звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 року, ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 5023/4049/12 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити визнання поточних грошових вимог до КСП "Роздольне" в сумі 3 906 грн. 82 коп. за лютий-березень 2013 року.

Задовольняючи частково подану УПФ України в Зміївському районі касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1788-12) .

Наведене свідчить, що, чинним законодавством України, Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням (як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (z0064-04) , витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

Абзацом 4 п. 2 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Необхідно відзначити, що трактористи - машиністи (щодо відшкодування витрат на виплачені яким пільгові пенсії УПФ України в Зміївському районі заявлено поточні вимоги), безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, згідно з п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пункт 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (z0064-04) ) передбачає, що підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (в редакції, чинній на момент подання грошових вимог УПФ України).

При цьому, законодавством України про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства-боржника і до дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи підприємство не звільнено від покладених на нього відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що органи Пенсійного фонду України вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство протягом ліквідаційної процедури боржника, яка проводиться відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент подання грошових вимог) та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 30.05.2011 у справі № 21-103а11 за позовом управління Пенсійного фонду України в Комінтерновському районі м. Харкова до державного підприємства Харківський релейний завод "Радіореле").

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанцій дійшла висновку, що прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами ухвала від 04.09.2013 року та постанова від 10.10.2013 року у справі № 5023/4049/12 мають бути скасовані, а справа - направленню на новий розгляд, під час якого місцевому господарському суду належить дослідити обґрунтованість розрахунку заборгованості з фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, щодо визнання яких УПФ України в Зміївському районі подано Заяву про визнання поточних вимог за період лютий-березень 2013 року, порядок їх подання відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та виходячи з встановлено дійти висновку про наявність чи відсутність правових підстав для визнання та включення зазначених поточних грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з визначенням черговості їх задоволення.