головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.13 у справі № 910/8826/13 господарського суду міста Києва

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення суми за участю представників від: прокуратури Бондарчук В.М.( посв. від 22.11.13), позивача Ященко Р.Ю. (дов. від 22.03.13), відповідача Васильєв Д.В. (дов. від 17.01.13)

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 22 110 190,70 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу від 19.01.12 № 44/1-6-ПР; 1 671 893,87 грн. пені; 1 547 713,35 грн. штрафу та 333 465,17 грн. 3% річних, на загальну суму 25 663 263,09 грн.

Рішенням господарського суду 22.07.13 (суддя Марченко О.В.) позов задоволено частково, з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 7 461 906,56 грн. боргу, 475 847,68 грн. 3% річних. пені за період з 15.08.12 по 14.02.13 у розмірі 1 668 443,03 грн. та 1 547 713,35 грн. штрафу. В інший частині у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості на суму 5 226 885,79 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті вимог - у задоволенні позову відмовив у зв'язку з відсутністю права на стягнення з боржника 9 421 398,35 грн., які ним сплачені до моменту звернення прокурора з позовом до суду. У частині задоволення позову рішення мотивоване наявністю непогашеної заборгованості, та невчасним виконанням грошових зобов'язань відповідачем, що є підставою для нарахування неустойки (пені і штрафу)а також 3% річних та інфляційних.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кропивної Л.В., суддів: Мартюк А.І., Пашкіної С.А.) 23.10.13 виніс постанову, якою рішення у частині стягнення неустойки змінив, виклавши п.3 резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 461 906,56 грн. основного боргу; 166 844,40 грн. пені; 154 771,30 грн. штрафу і 475 847,68 грн. -3% річних.", в інших частинах рішення суду залишено без змін. Тобто, фактично апеляційним судом лише зменшено на 90% пеню та штраф, що підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст. 233 ГК України.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у частині зменшення розміру неустойки. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 551, 549 ЦК України) та процесуального права (ст. 83 ГПК України).

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якій просить постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.01.12 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (покупець) укладено Договір, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природній газ. на виконання умов Договору впродовж січня-липня 2012 року позивач здійснив поставку природного газу відповідачеві на суму 313 593 850,03 грн. Разом з цим, поставка газу здійснювалася ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у вказаний період з порушенням обсягів, передбачених договором у п.1.2. Договору. На момент винесення рішення розмір заборгованості складав 7 461 906,56 грн., на яку, з врахуванням вимог ст. 625 ЦК України, нараховані та стягнуті 475 847,68 грн. 3% річних. Судові акти у цій частині сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Згідно з п.7.3 Договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня за період з 15.08.12 по 14.02.13 складає 1 668 443,03 грн., штраф - 1 547 713,35 грн. Виходячи із вищевикладеного, місцевий господарський суд стягнув зазначені суми з відповідача, але незважаючи на доводи відповідача про зменшення неустойки, у своєму рішенні мотивів відхилення цього клопотання не навів.

Апеляційний суд визнав обґрунтованими суми неустойки, проте керуючись ст. 83 ГПК України, зменшив суми пені та штрафу.

Скарга стосується правомірності зменшення неустойки, при цьому скаржник вказує на те, що апеляційним судом безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Апеляційний суд, зменшуючи заявлену до стягнення неустойку, взяв до уваги те, що заявлена прокурором неустойка, порівняно із невиконаним боржником грошовим зобов'язанням, становила 14,5%, що значно перевищує встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України розмір 3% річних, які за своєю правовою природою, є способом захисту майнового права і інтересу кредитора, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. До того ж, крім неустойки, прокурор просив стягнути з боржника 3% річних що, поряд з неустойкою, становить 47% від суми заборгованості відповідача на дату прийняття судом першої інстанції рішення. Крім того, відповідач є державним комерційним підприємством, яке знаходиться у сфері управління позивача-1 - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; розподіл прибутку (доходу) Підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану, у якому затверджені суми коштів є джерелом Державного бюджету України (п.7.1. Статуту).

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, поскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто не виконав зобов'язань у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки. В цьому випадку, суд обгрунтовано зменшив стягуваний розмір неустойки.

Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.ст. 509, 526, 629 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.1 ст. 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Говорити про неспіврозмірність пені до загальної суми заборгованості не можливо, оскільки на момент винесення рішення, значна сума боргу сплачена, а інша сума заборгованості виникла у зв'язку із нездійсненням своєчасних розрахунків та постійним накопиченням дебіторської заборгованості КП "Водотеплосервіс" перед відповідачем, що призвело до погіршення платоспроможності відповідача та до існування невиконаних зобов'язань перед позивачем. А тому, при визначенні критерію співрозмірності відповідальності за неналежне виконання зобов'язань по даному спору, апеляційним судом враховані всі вищевикладені об'єктивні обставини.

Таким чином, колегія суддів, приймаючи до уваги те, що неустойка є засобом, що забезпечує виконання зобов'язань, а не засобом збагачення боржника, вважає, що вказана сума неустойки компенсує втрати позивача у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, є справедливою, достатньою і співрозмірною. Тому постанова підлягає залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.13 у справі № 910/8826/13 залишити без змін.