головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача: відповідача: Погорілко Н.М. (дов. від 13.12.2012 р. № 405) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі № 27/201/10 господарського суду Запорізької області за позовом Фонду державного майна України до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" про визнання недійсним договору № 183 купівлі-продажу майна від 07.05.2010 р.

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" про визнання недійсним договору № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрований під № 1820.

В обґрунтування позовних вимог Фонд державного майна України посилався, зокрема, на те, що при укладенні спірного договору нотаріусом не було перевірено обсяг повноважень голови правління КСП "Тепличний комбінат" Дадики А.А.

В подальшому, вказана позовна заява Фонду державного майна України надійшла з господарського суду міста Києва до господарського суду Запорізької області за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2010 р. позовну заяву Фонду державного майна України прийнято до провадження та присвоєно справі № 27/201/10.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 23.12.2010 р. у справі №27/201/10 позовні вимоги Фонду державного майна України задовольнив повністю, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши, що спірний договір купівлі-продажу № 183 від 07.05.2010 р. підписаний з боку КСП "Тепличний комбінат" особою без необхідного обсягу повноважень на укладення такого договору.

Донецький апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.02.2011 р. у даній справі вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору № 183 купівлі-продажу від 07.05.2010 р. недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, встановивши, що зміст вказаного договору законодавству не суперечить, договір вчинений у формі встановленій законом та внаслідок вільного волевиявлення сторін і спрямований на реальне настання правових наслідків.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 р. рішення господарського суду Запорізької області від 23.12.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд у зв'язку з неповним та неналежним дослідженням обставин справи, що призвело до передчасних та необґрунтованих висновків.

За результатами нового розгляду справи № 27/201/10 господарський суд Запорізької області рішенням від 28.05.2013 р. (колегія суддів: головуючий Мойсеєнко Т.В., судді Боєва О.С., Юлдашев О.О.) в задоволенні позову відмовив з посиланням на приписи статті 241 Цивільного кодексу України.

Постановою від 25.09.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий Малашкевич С.А., судді Мартюхіна Н.О., Радіонова О.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним договір № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р., з огляду на те, що з боку КСП "Тепличний комбінат" спірний договір підписано особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень на укладення останнього.

КСП "Тепличний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у даній справі, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Фонд державного майна України подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу КСП "Тепличний комбінат", в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. - без змін, посилаючись, зокрема, на протиправність дій голови правління КСП "Тепличний комбінат" Дадики А.А. під час підписання спірного договору № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р.

Крім того, в доповнення до відзиву Фондом державного майна України було додано копію вироку Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.10.2013 р. у справі № 316/2586/13-к, відповідно до якого Дадику А.А. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 233, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2010 р. між Фондом державного майна України та КСП "Тепличний комбінат" укладено договір № 183 купівлі-продажу майна з розстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат", відповідно до якого орган приватизації - Фонд державного майна України (продавець) зобов'язується передати КСП "Тепличний комбінат" (покупець) майно цілісного майнового комплексу (крім об'єктів, які не підлягають приватизації, а передаються до комунальної власності) державного підприємства "Тепличний комбінат", що знаходиться за адресою: 71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, буд. 1, згідно з планом приватизації державного підприємства "Тепличний комбінат", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.03.2010 р. № 399, а покупець зобов'язується прийняти державне майно в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Підпунктами 1.3 - 1.4 пункту 1 договору передбачено, що вартість майна, яке викупляється відповідно до цього договору, становить 16 616 034 грн. Майно, вартістю 7 330 966 грн., передається покупцю безоплатно відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" для подальшого розподілу серед працівників покупця відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в десятиденний термін після перерахунку покупцем зі свого рахунку на рахунок органу приватизації податку на додану вартість у розмірі, зазначеному у підпункті 1.2.1 цього договору, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Податок на додану вартість на продаж об'єкта приватизації згідно з підпунктом 1.2.1 пункту 1 цього договору визначено в розмірі 4 789 400,00 грн.

Відповідно до пункту 3 договору майно вартістю 16 616 034 грн. передається на виплат строком на 5 років з моменту укладення цього договору шляхом сплати по 20% належної до сплати суми - до 01.05.2011 р., до 01.05.2012 р., до 01 .05.2013 р., до 01.05.2014 р., 01.05.2015 р., з урахуванням індексу інфляції за зазначений період. Індекс інфляції визначається згідно з офіційним повідомленням Державного комітету статистики України. У разі, коли індекс інфляції у будь-якому місяці, становить менше 1, для розрахунку береться його значення, що дорівнює 1.

За умовами підпункту 2.3 пункту 2 договору право власності на майно, що є предметом цього договору, переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта.

Підпунктом 5.2 пункту 5 договору встановлено обов'язок покупця здійснити серед працівників покупця розподіл майна, безоплатно переданого відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" після повної сплати за майно згідно з цим договором.

Договір купівлі-продажу № 183 від 07.05.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Міхірьовою О.А. та зареєстрований під № 1820.

З матеріалів справи вбачається, що з боку КСП "Тепличний комбінат" договір купівлі-продажу № 183 від 07.05.2010 р. підписано Дадикою А.А., який, як зазначено в договорі, діяв на підставі рішення конференції уповноважених трудового колективу державного підприємства "Тепличний комбінат" (протокол № 2 від 10.03.2010 р.) та прирівняних до них осіб, відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та статуту, зареєстрованого Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради Запорізької області 05.05.2010 р.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, зокрема, звертав увагу на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено приписи Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та установчі документи КСП "Тепличний комбінат" на предмет того, чи прирівнюється за правовим статусом рішення конференції до рішення загальних зборів (зборів уповноважених) підприємства, а також на те, що ні господарським судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не було встановлено чи приймалась правлінням КСП "Тепличний комбінат" відповідна ухвала про розподіл видатків на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень частини 1, абзацу 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Пунктом 2 частини 3 цієї статті передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Дієздатність у юридичної особи виникає одночасно з правоздатністю. Формують та виражають волю юридичної особи органи юридичної особи, та саме їх дії розглядаються як дії юридичної особи. Склад (перелік) органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Як правило, від імені товариства діє виконавчий орган, який може бути колегіальний чи одноособовий. Наявність колегіального виконавчого органу не означає, що юридична особа діє саме через нього. В законі чи установчих документах юридичної особи чітко встановлюється, які члени колегіального органу мають право діяти від імені юридичної особи.

Пунктами 1, 2 статті 23 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства" від 14.02.1992 р. № 2114-ХІІ встановлено, що вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства управляє правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КСП "Тепличний комбінат" створено в процесі приватизації державного підприємства "Тепличний комбінат" згідно наказів міністерства аграрної політики України від 15.01.2009 р. № 18 (v0018555-09) , наказів Фонду державного майна України від 20.01.2010 р. № 44 (v0044224-10) , від 30.01.2010 р. № 127 та від 25.03.2010 р. № 399.

Відповідно до Статуту КСП "Тепличний комбінат", затвердженого на конференції трудового колективу ДП "Тепличний комбінат", протокол № 2 від 10.03.2010 р. (зареєстрований 05.05.2010 р.), КСП "Тепличний комбінат" засноване трудовим колективом державного підприємства "Тепличний комбінат" на підставі рішення зборів уповноважених від 10.02.2001 р., протокол № 1.

Вищим органом самоврядування підприємства є загальні збори (збори уповноважених) трудового колективу. Уповноваженими особами вважаються члени підприємства яких вибрав трудовий колектив для участі у конференції підприємства (підпункт 9.1 пункту 9 Статуту).

Згідно з пунктом 9.6 Статуту до виняткових правил загальних зборів (зборів уповноважених) підприємства належать, зокрема обрання голови та членів правління - представників трудового колективу і їх заміна. Загальні збори (збори уповноважених) мають право приймати будь-які ухвали, пов`язані з їх статутною діяльністю.

Відповідно до підпункту 9.20, 9.21 пункту 9 Статуту КСП "Тепличний комбінат" голова правління обирається на загальних зборах (збори уповноважених) на п'ять років. Голова правління має право приймати будь-які рішення і виконувати будь-які управлінські функції, що відповідають положенням цього Статуту, крім ухвал і функцій, що належать до виняткової компетенції загальних зборів (збори уповноважених) працівників, Правління і інших органів, що їх загальні збори (збори уповноважених) або Правління наділили винятковими правами.

З огляду на зазначене вище, вбачається, що питання обрання голови правління КСП "Тепличний комбінат" повинно вирішуватися загальними зборами (зборами уповноважених) підприємства.

Згідно з протоколом № 2 конференції уповноважених трудового колективу державного підприємства "Тепличний комбінат" від 10.03.2010 р., на конференції уповноважених трудового колективу Дадику А. А. було обрано головою правління КСП "Тепличний комбінат" та надані йому повноваження на підписання договору безоплатної передачі майна трудовому колективу та договору купівлі-продажу майна підприємства.

При цьому, апеляційним судом враховано, що обрання голови правління відноситься до виключної компетенції загальних зборів підприємства, а не конференції уповноважених трудового колективу Статутом КСП "Тепличний комбінат", рішення якої не може бути визнано рішенням вищого керівного органу підприємства відповідно до Статуту КСП "Тепличний комбінат".

В той же час, саме за рішенням цієї конференції уповноважених трудового колективу КСП "Тепличний комбінат", Дадику А. А. було уповноважено підписати договір безоплатної передачі майна трудовому колективу та договір купівлі-продажу майна підприємства без зазначення в протоколі покупця, умов та майна, яке необхідно придбати, а відтак, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними доводи КСП "Тепличний комбінат" про те, що Дадика А. А. трудовим колективом був уповноважений на укладення саме спірного правочину.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано положення абзацу 3 пункту 9.17 Статуту КСП "Тепличний комбінат", згідно з яким до виняткових прав Правління належить прийняття ухвал з видатків підприємства на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн. з огляду на те, що ціна спірного договору складає 16 616 034 грн.

Як встановлено апеляційним судом, КСП "Тепличний комбінат" не було надано доказів того, що правлінням КСП "Тепличний комбінат" приймалась відповідна ухвала з видатків на суму, на яку укладався спірний договір.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність належних та допустимих доказів наявності у особи, яка підписала спірний договір, повноважень на підписання останнього, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що договір 07.05.2010 р. № 183 боку КСП "Тепличний комбінат" підписано особою, яка не мала на це права.

Посилання КСП "Тепличний комбінат" на приписи статті 241 Цивільного кодексу України, а також схвалення спірного договору та підтвердження повноважень голови правління на його підписання протоколом № 3 від 18.10.2010 р. конференції уповноважених трудового колективу КСП "Тепличний комбінат" судом апеляційної інстанції відхилені як безпідставні, оскільки статутними документами КСП "Тепличний комбінат" не визначено повноважень конференції.

До того ж, як зауважено апеляційним судом, належним схваленням правочину може вважатися лише схвалення правочину в тому порядку і тими посадовими особами чи органом, які мають відповідні повноваження на прийняття такого рішення згідно до Закону та Статуту. В даному випадку це загальні збори (збори уповноважених) КСП "Тепличний комбінат" та правління цього підприємства щодо укладення угоди на суму видатків, що перевищує 5 000 000 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку, що договір № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р. був підписаний особою, для наділення повноваженнями якої на вчинення таких дій від імені КСП "Тепличний комбінат" жодного рішення загальними зборами (зборами уповноважених) КСП "Тепличний комбінат" не приймалось, у зв'язку з чим є підстави для визнання такого договору недійсним.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції, приймаючи до уваги висновки суду апеляційної інстанції, також вважає за потрібне взяти до уваги вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.10.2013 р. у справі № 316/2586/13-к, копію якого додано Фондом державного майна України в доповнення до відзиву на касаційну скаргу КСП "Тепличний комбінат", відповідно до якого Дадику А.А. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 233, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, яким, в підтвердження висновків апеляційного суду у даній справі, було встановлено, що Дадика А.А. як голова правління КСП "Тепличний комбінат", створеного внаслідок незаконних дій посадових осіб державного підприємства "Тепличний комбінат", не лише не мав повноважень на підписання спірного договору № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р., але й внаслідок підписання вказаного договору, незаконно привласнив кошти державного підприємства "Тепличний комбінат", завдавши державним інтересам матеріальні збитки на загальну суму 2 247 000 грн.

З огляду на вищевикладене, зокрема, на встановлені судом апеляційної інстанції з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України обставини даної справи, враховуючи приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову Фонду державного майна України та визнання недійсним договору № 183 купівлі-продажу майна з відстроченням платежів державного підприємства "Тепличний комбінат" від 07.05.2010 р.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.