головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України, м. Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року та на рішення господарського суду Київської області від 19.04.2013 року у справі № 17/076-12 господарського суду Київської області за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ до Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", м. Бориспіль, Київська обл. про зобов'язання вчинити дії за зустрічним позовом Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", м. Бориспіль, Київська обл. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України, м. Київ про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Колода Є.Г. (дов. № 5 від 08.01.2013 року);

від відповідача за первісним позовом: Ковальов С.С. - керівник;

від третьої особи: не з'явився;

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. у справі № 17/076-12 (суддя: Горбасенко П.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року по справі № 17/076-12 (судді: Куксов В.В., Авдеєв П.В., Гончаров С.А.) апеляційні скарги Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку", Фонду державного майна України залишено без задоволення; Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2013 р. у справі № 17/076-12 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Фонд державного майна України, м. Київ звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 19.04.2013 року по справі № 17/076-12 в частині відмови Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 19.04.2013 року по справі № 17/076-12 залишити без змін.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Колективне підприємство "Українське спеціалізоване управління зв'язку" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті судові акти без змін у оскаржуваній Фондом державного майна України частині.

Від Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з надісланням останнім касаційної скарги на прийняті по справі судові акти та у зв'язку з хворобою представника, яке залишено судом без задоволення, оскільки, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, до телеграми не надані докази надсилання касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" про визнання договору оренди від 15.04.1991 р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992 р., укладеної між Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012 р., зобов'язання Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України "Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997 р. (z0446-97) по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991 р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за додатковою угодою № 58 від 28.12.1992 року до договору оренди від 15.04.1991 р.

Колективне підприємство "Українське спеціалізоване управління зв'язку" також звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та просило (з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви) зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, на виконання умов договору оренди від 15.04.1991 р. (в редакції додаткової угоди № 58 від 28.12.1992 р.) щодо викупу орендованого майна, укласти з Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку" договір купівлі-продажу орендованого КП "Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна, за ціною, визначеною проведеними по справі судовими експертизами та згідно проекту договору, запропонованого Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані безпідставним ухиленням Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Київській області від виконання умов договору оренди.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.1991 року між Господарською асоціацією "Електроспецбуд" Державного концерну "Нафтогазбуд" (Орендодавець) та Виробничо-будівельним кооперативом "Омега" (Орендар) укладено договір оренди, відповідно до предмету якого орендодавець зобов'язався від імені держави здати, а орендар - прийняти в оренду основні засоби з правом їх викупу протягом 5 років за залишковою вартістю на 01.04.1991 р. згідно акту передачі та відомості інвентаризації (п.2.1. договору), який діє по 01.04.1996 року (п.6.2. договору).

28.12.1992 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України, яке є правонаступником Державного концерну "Нафтогазбуд" (Орендодавець) та Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку", яке є правонаступником Виробничо-будівельного кооперативу "Омега" (Орендар) укладено додаткову угоду № 58, згідно якої орендодавець зобов'язався прийняти на себе зобов'язання по п.п. 2.1., 2.2. договору оренди від 15.04.1991 р.

Розділ VI додаткової угоди передбачає, що Орендар має право викуповувати орендоване майно.

Додаткова угода укладена з 28.12.1992 р. по 01.04.1996 р. Умови додаткової угоди зберігають свою силу на весь строк дії, а також і у випадках коли після її укладення законодавством встановлено правила, що погіршують стан орендаря. (п.7.1. додаткової угоди).

Пунктом 7.3. додаткової угоди сторони погодили, що розірвання угоди по ініціативі однієї із сторін може бути проведено за рішенням арбітражного суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань або за інших умов, передбачених законодавством України.

По закінченню строку додаткової угоди до договору оренди орендар має переважне право на її поновлення. При відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну умов по закінченню строку на протязі місяця вона рахується продовженою на такий же строк і на тих же умовах, що були передбачені додатковою угодою. При продовженні додаткової угоди до договору на повний строк, її умови можуть бути змінені за погодженням сторін. (п.7.5. додаткової угоди).

Відповідно до п. 7.8. додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода вважається укладеною з моменту досягнення домовленості по всім умовам угоди і підписання її сторонами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012 року по справі № 2а-7649/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України, за позовом Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання протиправною відмови у продовженні процедури викупу майна, зобов'язання вчинити дії встановлено, що договір укладений між РВ Фонду держмайна України по Київській області та КП "Українське спеціалізоване управління зв'язку" на даний час є діючим та чинним, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України у продовженні процедури викупу майна, орендованого Колективним підприємством "Українське спеціалізоване підприємство зв'язку", оформлену листом № 13-13-419 від 15.02.2012 р., зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства "Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" № 9 від 14.02.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 р., яка набрала законної сили, роз'яснено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-7649/12/2670 в частині зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства "Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" № 9 від 14.02.2012 р. наступним чином: Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Київській області на виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII (2163-12) необхідно здійснити відповідні заходи стосовно укладення договору купівлі-продажу майна, орендованого Колективним підприємством "Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" з урахуванням сплачених 31.01.1992 р. підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку по відмову у задоволені позовної вимоги про визнання договору оренди від 15.04.1991 р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992 р., укладеної між Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012 р, оскільки договір є діючим та чинним, що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012 року по справі № 2а-7649/12/2670.

Оскільки позовна вимога про зобов'язання Колективного підприємства "Українське спеціалізоване управління зв'язку" вчинити дії, передбачені наказом Фонду державного майна України "Про затвердження порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди" № 847 від 07.08.1997р. (z0446-97) по інвентаризації і оцінці вартості орендованого згідно договору оренди від 15.04.1991 р. цілісного майнового комплексу, а також по визначенню часток держави і орендаря у орендованому майні є похідною від позовної вимоги про визнання договору оренди від 15.04.1991 р. в редакції додаткової угоди від 28.12.1992 р., укладеної між Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, таким, що припинив дію з 21.07.2012 р., суди також відмовили у її задоволенні.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, на виконання умов договору оренди від 15.04.1991 р. (в редакції додаткової угоди № 58 від 28.12.1992 р.) щодо викупу орендованого майна, укласти з Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку" договору купівлі-продажу орендованого КП "Українське спеціалізоване управління зв'язку" майна, за ціною, визначеною проведеними по справі судовими експертизами та згідно проекту договору, запропонованого Колективним підприємством "Українське спеціалізоване управління зв'язку", оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2013 р. у справі № 2а-7649/12/2670, яка набрала законної сили, зобов'язано Регіональне відділенне Фонду державного майна України у Київській області на виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII (2163-12) здійснити відповідні заходи стосовно укладення договору купівлі-продажу майна, орендованого Колективним підприємством "Українське спеціалізоване підприємство зв'язку" з урахуванням сплачених 31.01.1992 р. підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.