головуючого - судді Дерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.13

у справі №911/1774/13 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення суми за участю представників від: позивача Шикеринець Р.І. (дов. від 28.12.12) відповідача П'ятоволенко І.І. (дов. від 13.02.13)

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" 12384301,70 грн., з яких: 9154430,89 грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.11 послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 1041046,25 грн. пені, 1962176,43 грн. штрафу, 19054,48 грн. інфляційних втрат та 207593,65 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.05.13 (суддя Горбасенко П.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Суліма В.В., суддів: Рєпіної Л.О.,

Яковлєва М.Л.), позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" 9154430,89 грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.11 послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 520523,13 грн. пені, 19054,48 грн. інфляційних втрат, 207593,65 грн. 3 % річних та 57916,11 грн. судового збору.

Не погоджуючись із судовими актами в частині відмови у стягненні пені та штрафу, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати в оскаржуваній частині, прийняти рішення про задоволення позову в цій частині. В решті судові акти не оскаржуються, суми основного боргу, 3% річних, інфляційних та пені не оскаржуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому в частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 27.09.11 між сторонами укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21. Борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.11 послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., на момент судового розгляду справи, склав 9154430,89грн. На борг нараховані 19054,48 грн. інфляційних втрат, 207593,65 грн. 3 % річних та стягнуті судами. Також суди визнали обґрунтованим нарахування 1041046,25 грн. пені, але керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, зменшили її на 50 % до 520523,13грн.

Позивач оскаржує судові акти саме в частині зменшення належної до стягнення пені та відмови у стягненні штрафу.

Зменшуючи на 50% пеню, суди виходили з того, що мали місце несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ, відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується балансом на 01.01.13, балансом на 31.03.13 та станом розрахунків споживачів за спожитий природний газ станом на 01.05.13, у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, норми Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, з метою виконання судового рішення, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені на 50 % до 520523,13грн. пені., з чим правомірно погодився апеляційний суд.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди дійшли висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним.

Щодо штрафу, то судами відмовлено в його стягненні з посиланням на те, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, а тому ст. 231 Господарського кодексу України не може застосовуватися у даному випадку.

Відповідно до ч.2 цієї статті, у разі, якщо порушене господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, порушення строків оплати (що мало місце в даному випадку) є порушенням зобов'язання, а тому позиція судів про незастосування ст. 231 Господарського кодексу України в даному випадку є помилковою.

За таких обставин судові акти в частині відмови у стягненні штрафу підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 31.05.13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.13 у справі №911/1774/13 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Київської області. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.13 у справі №911/1774/13 залишити без змін.