у справі № 904/5915/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення суми за участю представників від:позивача Пількевич В.В. (дов. від 22.03.13) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" пені за прострочення оплати поставленого природного газу з 15.09.12 по 18.03.13 у сумі 148631, 23 грн., штрафу у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу понад 30 днів у сумі 5312, 54 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 15.09.12 по 18.03.13 у сумі 29726,25 грн., інфляційних втрат, розрахованих від суми боргу з застосуванням індексів інфляції за серпень 2012 року - січень 2013 року, у сумі 29146, 14 грн., а всього 212816, 16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.13 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Коваль Л.А., суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 29726,25 грн. 3% річних, 74315,61 грн. пені, 2656,27 грн. штрафу, 3673,40 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №00.04.0149-БО щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу протягом серпня - грудня 2012 року природного газу. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, суди вказали на невірний розрахунок позивача. Також дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання, у тому числі населення, державного бюджету, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, суди скористалися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшили розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою (в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 50%), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) договору № 00.04.0149-БО купівлі-продажу природного газу від 18.07.12 протягом серпня - грудня 2012 року позивач передав відповідачу у відповідності з умовами Договору імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений позивачем на митну територію України, за узгодженою умовами Договору ціною на загальну суму 13312747, 91 грн. з метою використання його відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами.

Відповідач несвоєчасно, не у встановлений Договором строк розрахувався з позивачем за отриманий від нього природний газ. Оскільки порушення строків оплати переданого у серпні - грудні 2012 року природного газу має місце та за окремими місяцями поставки газу спірного періоду до набрання додатковою угодою № 1 до Договору чинності становить понад 30 днів, суди, оцінивши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 148631, 23 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості переданого у серпні-вересні 2012 року природного газу у сумі 5312, 54 грн. Втім, зменшили розмір вищевказаних штрафних санкцій на 50%.

Позивач оскаржує судові акти саме в частині зменшення належних до стягнення пені та штрафу, тому рішення та постанова переглядаються судом касаційної інстанції саме в оскаржуваній частині. В решті судові акти не оскаржуються, тому Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Зменшуючи на 50% штраф та пеню, суди виходили з того, що прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу по кожному місяцю його поставки є незначним. Так, зобов'язання з оплати переданого природного газу у серпні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.09.12, відповідач повністю виконав 24.10.12; зобов'язання з оплати переданого природного газу у вересні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.10.12, відповідач повністю виконав 13.12.12; зобов'язання з оплати переданого природного газу у жовтні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.11.12, відповідач повністю виконав 27.12.12; зобов'язання з оплати переданого природного газу у листопаді 2012 року, які підлягали виконанню до 14.12.12, відповідач повністю виконав 23.01.13; зобов'язання з оплати переданого природного газу у грудні 2012 року, які підлягали виконанню до 14.01.13, відповідач повністю виконав 18.03.13. Отже, прострочення оплати по кожному періоду поставки природного газу склало, в основному, менше двох місяців. При цьому, протягом загального періоду прострочення відповідач постійно вживав заходи щодо зменшення заборгованості шляхом часткової її оплати. У деяких періодах часткове погашення заборгованості відбувалось майже щодня. Вартість природного газу, який відповідач отримав від позивача протягом серпня - грудня 2012 року, станом на 18.03.13, тобто за досить значний проміжок часу до звернення позивача з позовом до суду, відповідачем була повністю оплачена.

Окрім того, відповідач є підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання. Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за перше півріччя 2013 року (останній звіт на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у справі) збиток відповідача за звітний період склав 79000, 00 тис. грн.; відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) відповідача, складеного станом на 30.06.13 (останній баланс на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у справі), кредиторська заборгованість перед відповідачем за надані послуги становить на кінець звітного періоду 173707,00 тис. грн. Наведені обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача.

Отже, враховуючи ті обставини, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором виникло, зокрема, з причин несвоєчасного проведення з ним розрахунків споживачами послуг теплопостачання та несвоєчасного відшкодування йому з боку бюджету різниці між фактичною вартістю послуг теплопостачання та тарифами на ці послуги, а також враховуючи незначний період прострочення оплати за переданий природний газ, вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості та відсутність такої заборгованості за спірним Договором на час звернення позивача з позовом до суду, недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 50 відсотків, та відмовивши позивачу в стягненні решти правомірно заявлених сум пені та штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України,зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

В даному випадку договором між сторонами передбачено як стягнення пені в максимальному розмірі, так і стягнення штрафу з позивача також у максимальному розмірі.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.