головуючого - судді Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 у справі № 920/1053/13 господарського суду Сумської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплогарант" про стягнення суми за участю представників від: позивача Мацегорін А.О. (дов. від 14.12.12) відповідача Бєлов Ю.П. (дов. від 02.01.13), Нешта О.В. (директор)

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплогарант" 464264,47 грн., в тому числі: 296682,50 грн. пені, 17533,03 грн. інфляційних втрат, 150048,94 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.09.13 (суддя

Миропольський С.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Бондаренко В.П., суддів: Івакіної В.О., Россолова В.В.), позов задоволено частково: стягнуто з КП "Теплогарант" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 29668,25 грн. пені, 3% річних у розмірі 150048,94 грн., інфляційні збитки в сумі 17533,03 грн. та 9286,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено, оскільки зменшено пеню, належну до стягнення, на 90 % на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.12.10 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Теплогарант" укладено договір поставки природного газу № 06/10-2231, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений природний газ. Позивач на виконання вимог договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 11615029,95 грн. Відповідач, в свою чергу, порушив умови договору та оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, тому судами були стягнуті нараховані відповідачем 17533,03 грн. інфляційних втрат, 150048,94 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Згідно з п. 7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За період з 21.02.11 по 21.11.11 позивачем нарахована пеня в сумі 296682,50 грн., розмір якої визнаний судами обґрунтованим, втім, зменшений на 90% на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 90%, при цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінили обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що за відповідачем відсутня непогашена заборгованість за поставлений газ згідно умов договору № 06/10-2231 від 20.12.10, а також відсутні докази завдання позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача. Станом на 07.12.11 відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ. Окрім того, відповідач надає послуги споживачам, у зв'язку з чим у споживачів наявна значна заборгованість перед відповідачем, в свою чергу відповідачем здійснюються всі заходи з повернення даної заборгованості шляхом укладання мешканцями міста договорів реструктуризації заборгованості.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені на 90% не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що у свою чергу, суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково, рішення господарського суду Сумської області від 02.09.13 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 у справі № 920/1053/13 в частині відмови у стягненні пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 у справі № 920/1053/13 залишити без змін.