головуючого: Полякова Б.М. суддів: Коваленка В. М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року та постанову господарського суду Київської області від 17.07.2013 року у справі № 911/2432/13 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкка" про банкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

Від ліквідатора: арбітражний керуючий Капелюшний І. В.

Постановою господарського суду Київської області від 17.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкка" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капелюшного І. В., якого зобов'язано здійснити публікацію оголошення про визнання Боржника банкрутом та виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року постанову господарського суду Київської області від 17.07.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 17.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року та припинити провадження у справі про банкрутство.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ( далі - Закон) колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитором, згідно норм цієї ж статті Закону про банкрутство (2343-12) , законодавець визначає юридичну або фізичну особу, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначений положеннями ч. 3 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Однак судом апеляційної інстанції зроблено не вірний висновок про право податкового органу на оскарження постанови суду про визнання боржника банкрутом, так як колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Оскаржуючи судові рішення у даній справі про банкрутство, заявник вказує на те, що боржник перебуває у нього на обліку як платник податків.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не вказує ні в апеляційній ні в касаційній скарзі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була позбавлена права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою не учасника справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року у справі № 911/2432/13 скасувати. Прийняти нове рішення: "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 17.07.2013 року у справі № 911/2432/13".