Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. у справі № 904/5759/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Системавтоматика" до приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення заборгованості за виконанні роботи в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися;

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Системавтоматика"" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" заборгованість у розмірі 28 773,00грн., пеню в сумі 4 085,71 грн., а також 821,28грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані посиланням на порушення відповідачем умов договору на розробку проектно-технічної документації №3/12 від 07.02.2012р., укладеного між сторонами, щодо повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р. у справі № 904/5759/13 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 28 773,00 грн., 821,28грн. - 3% річних та 1 511,79грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором, доказів погашення заборгованості відповідачем не надано. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання є підставою для стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4085,71 грн. господарським судом відмовлено, оскільки це не передбачено умовами договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року (головуючий суддя: Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.), апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р. у справі № 904/5759/13 залишено без змін.

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року в частині стягнення 3% річних та судового збору та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року в частині стягнення 3% річних та судового збору в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні стягнення 3% річних та судового збору.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Сторони, згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Системавтоматика"" (підрядник) та приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (замовник) було укладено договір на розробку проектно-технічної документації №3/12, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання розробити проектно-технічну документацію (в тому числі Технічне завдання) "Комплексу систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій на об'єкті ПАТ "КЗГО".

Відповідно до п.8.3. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.05.2012р., договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.08.2012р.

За п.2.1. договору вартість робіт, доручених до виконання підряднику, визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2) та калькуляції (додаток № 1), що є невід'ємними частинами договору. Договірна ціна виконання робіт за договором складає 23 977,50 грн., крім того ПДВ 20% - 4 795,50 грн. Усього вартість робіт за договором становить 28 773,00 грн.

При завершенні робіт підрядник передає замовнику акт здачі - приймання виконаних робіт з додатком до нього комплекту науково-технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням і умовами договору (п.4.2. договору).

Згідно п.4.3. договору замовник протягом 30 діб з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт і звітних документів, вказаних в п. 4.2. даного договору, повинен надіслати підряднику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або направити мотивовану відмову.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по розробці робочої документації №12/07/1 від 10.07.2012 р. на суму 28 773,00грн., підписаного сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням п.2.5. договору, відповідач повинен був здійснити оплату за виконані роботи 30.07.2013 р.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за виконані роботи в сумі 28 773,00 грн. не здійснив, доказів сплати заборгованості не надав.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, а також те, що відповідач порушив умови договору, суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконану роботу в сумі 28 773,00 грн. та 3% річних в сумі 821,28 грн., відмовивши в решті позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.1 ст. 547 ЦК України, господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4 085,71 грн., оскільки умовами спірного договору не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, необґрунтовані посилання скаржника на ч.6 ст. 232 ГК України, яка визначає максимальний період часу, за який можуть бути нараховані штрафні санкції, оскільки передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями.

Скаржник також, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1511,79 грн.

Господарський суд першої інстанції частково задовольнивши позовні вимоги, з урахуванням ч.5 ст. 49 ГПК України, стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 511,79 грн.

Однак, з даним висновком погодитися не можна з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує витрати за рахунок другої сторони.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, із позовних заяв немайнового характеру, поданих до господарського суду, у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду.

За приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.2013 року становить 1147 грн.

Відтак, господарський суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення судового збору, а в іншій частині оскаржувані судові акти залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. у справі № 904/5759/13 змінити в частині стягнення судового збору, виклавши другий пункт резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1 ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Системавтоматика"" (50031, м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 17/1, ЄДРПОУ 36608162) заборгованість у розмірі 28773,00 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три грн.), 821,28 грн. (вісімсот двадцять одна грн. 28 коп.), 3% річних та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. у справі № 904/5759/13 залишити без змін.