Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод "ХК "Антрацитвуглесервіс" в особі ліквідатора Віскунова О.В., м. Красний луч, м. Вахрушево-2 Луганської області (м. Луганськ) на постанову від 25.09.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 20/12б господарського суду Луганської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області до Державного відкритого акціонерного товариства "Вахрушевський ремонтно-механічний завод "ХК "Антрацитвуглесервіс", м. Красний луч, м. Вахрушево-2 Луганської області провизнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Віскунов О.В. голова комітету кредиторів Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Луч Луганської області в судовому засіданні взяли участь представники:

ліквідатор арбітражний керуючий Віскунов О.В., посвідч., Генеральної прокуратури України Баклан Н.Ю., посвідч.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.07.2004 року порушено провадження у справі № 20/12б про банкрутство ДВАТ "Вахрушевський ремонтно-механічний завод" ХК "Антрацитвуглесервіс" (далі- Боржник, Завод) за заявою Управління пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Луганської області від 09.08.2011 року боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Заводу призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року (суддя - М.Ю. Ковалінас) відмовлено у задоволенні скарги Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі-Інспекція, ДПІ) на дії ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Віскунова О.В. тощо.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року в частині залишення без задоволення скарги Інспекції на дії ліквідатора Віскунова О.В. та прийняти нове рішення, яким скарги Інспекції на дії ліквідатора Заводу-арбітражного керуючого Віскунова О.В. від 30.04.2013 року та від 20.05.2013 року з доповненням від 08.07.2013 року задовольнити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року (головуючий суддя-Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.) ухвалено здійснити зміну кредитора - Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податковї служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області; апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року скасовано в частині залишення без задоволення скарг Інспекції від 30.04.2013 року та від 20.05.2013 року з доповненням від 08.07.2013 року, на дії ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Віскунова О.В. В цій частині прийнято нове рішення, яким вказані скарги задоволені, визнані незаконними дії ліквідатора Віскунова О.В. в частині продовження підприємницької діяльності Заводу у період після визнання останнього банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по справі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням апеляційного суду, Державне відкрите акціонерне товариство "Вахрушевський ремонтно-механічний завод "ХК "Антрацитвуглесервіс" в особі ліквідатора Віскунова О.В. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року в частині задоволення скарг Інспекції від 30.04.2013 року та від 20.05.2013 року з доповненням від 08.07.2013 року, на дії ліквідатора Віскунова О.В. та визнання незаконними дій цього ліквідатора щодо продовження підприємницької діяльності Заводу у період після визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по справі; а ухвалу господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 14, 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, ст. 1 Закону України "Про підприємництво", ст. 8 Закону України "Про звернення громадян", ст. 42 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 41, 61, 78, 201 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відхиляючи скарги Інспекції на дії ліквідатора Боржника, місцевий суд встановив, що викладені в скаргах та доповненнях до неї вимоги та заперечення дій ліквідатора Заводу стосовно продовження останнім ведення від імені Боржника підприємницької діяльності та незаконного формування його контрагентами податкового кредиту, що було встановлено податковим органом в результаті перевірок, вже були предметом розгляду в суді та з цього приводу прийнято судове рішення - ухвала від 20.03.2013 року. Незважаючи на заяву ліквідатора про анулювання Боржнику свідоцтва платника податку така заява була відхилена ДПІ за відсутністю правових підстав для такого анулювання, перевіркою ж (згідно довідки від 26.12.2012 року) не було встановлено порушень з подання у період ліквідації Заводу податкових декларацій. Також суд вказав, що стосовно проведених у період ліквідації дій арбітражного керуючого Віскунова О.В. проводилась перевірка та порушень встановлено не було, звіти надавались вчасно, у тому числі у період продажу майна та отримання коштів, а відповідно до протоколів такі звіти були затверджені комітетом кредиторів без зауважень. Питання покупки Боржником у період ліквідації електроенергії також досліджувалась під час перевірки діяльності вказаного арбітражного керуючого та порушень не було встановлено, а норми Закону про банкрутство (2343-12) не забороняють продовження виконання у ліквідаційній процедурі господарських договорів, укладених до її відкриття.

Скасовуючи вказане рішення місцевого суду, апеляційний суд, пославшись на документи зустрічних перевірок контрагентів Боржника, рахунки та платіжні документи, вказав на допущені ліквідатором порушення у процедурі ліквідації Заводу, оскільки підприємницька діяльність не тільки не була припинена, а навпаки були укладені нові договори та отримувались кошти від оренди майна та надання послуг.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені із невірним застосуванням та неврахуванням всіх належних норм законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, за загальним правилом - згідно норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, після визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури завершується підприємницька діяльність банкрута, відповідно, нові угоди (не пов'язані із реалізацією майна банкрута) не укладаються та нові зобов'язання у останнього не виникають.

При цьому, виходячи з приписів ст.ст. 22, 23 та ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство, всі здійсненні у ліквідаційній процедурі виплати (оплата праці найманим ліквідатором працівникам тощо) та інші витрати, що виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відносяться до витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Також, у ліквідаційній процедурі проводяться такі виплати - поточні комунальні та експлуатаційні платежі.

У зв'язку із цим слід зазначити, що вирішуючи питання щодо правомірності придбання Боржником у ліквідаційній процедурі останнього електроенергії (до моменту закінчення дії відповідного договору), а також щодо продовження виконання деяких угод, пов'язаних із використанням електропідстанціїї до моменту її продажу у процедурі ліквідації ТОВ (надання послуг по її утриманню, оренда будівлі підстанції та договори по енергозабезпеченню інших підприємств), місцевий суд врахував, що Завод залишався власником електромереж та вказаної підстанції, через які отримували електроенергію інші підприємства, що спільно із Боржником їх використовують, у тому числі з метою уникнення від відключення від електроенергії об'єктів життєзабезпечення таких підприємств (шахта та підприємства, що розташовані на промисловому майданчику Боржника). Таким чином, у даному випадку не мало місце порушення ліквідатором Боржника норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство.

Стосовно звітування та подання ліквідатором від Боржника податкових декларацій, а також видачі податкових накладних, як встановив місцевий суд, під час здійснення щодо ТОВ податкових перевірок відповідних порушень з боку останнього встановлено не було.

До того ж, виходячи з приписів ст.ст. 16, 17, глави 2, 6 розділу 2, ст. 201 Податкового кодексу України на платника податку до моменту анулювання йому свідоцтва платника податку покладається обов'язок щодо звітування перед відповідними контролюючими органами, у тому числі шляхом подання податкових декларацій, а також зберігається право надавати покупцю (отримувачу) на його вимогу податкову накладну, у тому числі по операціях з продажу (реалізації) майна банкрута у ліквідаційній процедурі останнього.

Оскільки ж місцевий суд на підставі доказів у справі встановив наявність спору стосовно анулювання Боржнику вказаного свідоцтва, факт відмови ДПІ здійснити таке анулювання та вирішення у подальшому цього спору у адміністративному порядку та здійснення анулювання цього свідоцтва, слід погодитись із судом першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження незаконного продовження діяльності Боржника, у тому числі з виконання укладених раніше господарських договорів у ліквідаційній процедурі останнього арбітражним керуючим Віскуновим О.В.

Що ж до зазначення Інспекцією про можливість виникнення у ТОВ нових податкових зобов'язань, касаційний суд виходить з приписів ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство та зазначає, що у ліквідаційній процедурі банкрута нові зобов'язання, у тому числі зі сплати податків та інших обов'язкових платежів не виникають.

Поряд з викладеним касаційний суд враховує і встановлені місцевим судом на підставі наявних у справі висновків обставини щодо невиявлення порушень з боку арбітражного керуючого Віскунова О.В. у ліквідаційній процедурі ТОВ за результатами перевірки діяльності вказаного арбітражного керуючого.

У зв'язку із викладеним, касаційний суд погоджується із зробленими місцевим судом висновками стосовно відхилення скарг ДПІ на дії ліквідатора Віскунова О.В., а протилежні висновки апеляційного суду зроблені без врахування всіх вищенаведених, встановлених та підтверджених доказами у справі обставин стосовно Боржника та належності виконання ліквідатором останнього своїх обов'язків.

А тому, виходячи із повноважень касаційного суду, що передбачені нормами п. 6 ст. 111-9 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а скасована нею ухвала місцевого суду - залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 3-1, 22, 23, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 16, 17, глави 2, 6 розділу 2, ст. 201 Податкового кодексу України та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -