Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Алєєвої І.В., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач, розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. у справі № 5017/2375/2012 господарського суду Одеської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" до 1) Малого приватного підприємства "Принцеса" 2) Акціонерного товариства "Віголін" про стягнення 19201875грн.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України №02-05/940 від 03.12.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Запорощенка М.Д. на лікарняному для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Алєєва І.В., судді Акулова Н.В., Владимиренко С.В. (доповідач).

За участю представників:

- позивача: Брусков В.Я., дов. №479/18 від 27.02.2013р.;

- відповідача1: не з'явилися;

- відповідача2: Дусановський С.К., дов. б/н від 01.03.2013р.;

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства "Принцеса" та Акціонерного товариства "Віголін" про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 19201875грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. у справі №5017/2375/2012 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з Малого приватного підприємства "Принцеса" та Акціонерного товариства "Віголін" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" страхове відшкодування в розмірі 19201875грн. та 64380грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. у справі №5017/2375/2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Віголін" задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. у справі №5017/2375/2012 скасовано. Прийнято нове рішення у справі. У позові Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" до Малого приватного підприємства "Принцеса" та Акціонерного товариства "Віголін" відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" на користь Акціонерного товариства "Віголін" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 34410грн.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. у справі №5017/2375/2012 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. у справі №5017/2375/2012.

Відповідачем-2 подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувану постанову суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 02.04.2010р. між МПП "Принцеса" (страхувальником) та ПАТ "СК "АХА Страхування" (страховиком) укладено договір добровільного страхування майна підприємств і підприємців № 506 - ип/10 к, за умовами п.1.2, 1.3 якого його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном: товари в обороті, а саме цукор - пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 1000тон, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Моторна, 8б (територія страхування). Майно є предметом застави згідно з договором застави від 02.04.2010р., що забезпечує виконання зобов'язань МПП "Принцеса" перед Акціонерним товариством "Сведбанк" за кредитним договором №6К-Н від 02.04.2010р. 27.04.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору страхування, якою пункти 1.2, 1.3, 2.1, 2.2 договору викладено у новій редакції, зокрема: "1.2 Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном: товари в обороті, а саме цукор - пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500тон, яке знаходиться за адресою Одеська обл., м.Одеса, вул. Моторна, 8 (територія страхування), згідно з договором відповідального зберігання №1 від 02.04.2010р., укладеного між АТ "Віголін", юридична особа згідно законодавства Естонії, та страхувальником"; "майно є предметом застави згідно з договорів застави від 02.04.2010р. та б/н від 27.04.2010р., якій є забезпеченням виконання зобов'язань МПП "Принцеса" перед ВАТ "Сведбанк", який є вигодонабувачем згідно цього договору в частині заборгованості по кредиту, виданому МПП "Принцеса" згідно кредитного договору №6К-Н від 02.04.2010р.".

Судом першої інстанції з'ясовано, що за умовами п.11.1.1 договору страхування страхувальник зобов'язаний вести облік товарів, що зберігаються на території страхування. При настанні страхового випадку страховику повинні бути надані відповідні дані обліку про наявність товарів на території страхування із зазначенням в облікових документах дати вилучення товарів або розміщення їх на схов, найменування, кількості і вартості товарів. Дані обліку - товарів є основою для визначення суми страхового відшкодування. Сума страхового відшкодування зараховується, виходячи із кількості та дійсної вартості товарів, що знаходяться в межах території врахування на момент настання страхового випадку.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Малим приватним підприємством "Принцеса" (позичальник) було укладено кредитний договір №6К-Н, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, з розміром ліміту на дату підписання кредитного договору - 18134444грн., а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором. Строк користування кредитною лінією встановлений сторонами з 02.04.2010р. по 04.12.2010р. включно з урахуванням графіку зміни розміру ліміту кредитної лінії. Цільовим призначенням кредиту є рефінансування заборгованості позичальника за кредитною лінією, наданою на поповнення обігових коштів, перед банком за кредитним договором №852 К-Н від 06.10.2008р. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 02.04.2010р., між банком та позичальником було укладено договір застави, зареєстрований в реєстрі за №1007. В-подальшому, сторонами до договору застави було укладено договір про внесення змін №1 від 27.04.2010р., зареєстрований в реєстрі за №1238. Відповідно до п.4 договору застави на забезпечення виконання заставодавцем основного зобов'язання (повернення кредиту) заставодавець передає в заставу належні йому на праві власності (на підтвердження чого заставодавець надає витяг з балансу станом на 21.04.2010р.) товари в обороті, а саме: цукор-пісок (ГОСТ 21-94) в кількості 3500 тон (надалі - предмет застави). Місцезнаходженням предмету застави згідно з договором застави було визначено: Одеська область, м. Одеса, вул. Моторна, 8б. 02.04.2010р. між відповідачем-2 (зберігач), відповідачем-1 (заставник) та ПАТ "Сведбанк" (заставоутримувач) укладено договір відповідального зберігання №1, за умовами п.1.1, 1.2 якого відповідач-1 як заставник передає та доручає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується надати послуги, які включають в себе увесь комплекс операцій з приймання, розміщення, складування, зберігання, розвантаження та навантаження товару, фінансово-торгівельно-складську технологію, загальну координацію, моніторинг, документообіг та матеріальну відповідальність, а також зобов'язався надавати похідні консультаційні послуги, в тому числі послуги з відбору покупця на товар. Зберігач надає свої послуги з відповідального зберігання товару, належного МПП "Принцеса", в визначеній частині складського приміщення за адресою м. Одеса, вул. Моторна 8б, яке знаходиться в користуванні наймодавця на підставі договору оренди, укладеного з ФОП Ковальовою В.І. та передається зберігачу для виконання даного договору. З договірних умов, визначених у пунктах 3.1.2, 3.1.8.1, 3.1.8.2 договору відповідального зберігання, судом першої інстанції з'ясовано, що зберігач зобов'язався надавати щоденні оперативні звіти про стан та кількість закладеного товару, забезпечити охорону приміщення складу та дотримуватись належного пропускного режиму, нести повну матеріальну відповідальність перед банком та заставником за збереження переданого на зберігання товару на протязі всього строку дії договору. На виконання укладеного договору відповідач-1 передав, відповідач-2 прийняв на відповідальне зберігання товар - цукор-пісок у загальній кількості 3500 тон за актами приймання-передачі товару б/н від 02.04.2010р. про передання товару на відповідальне зберігання в кількості 1000 тон, та від 19.04.2010р. про передання товару на відповідальне зберігання в кількості 2500тон. За електронними звітами представника відповідача-2 Скряги В., від 05.05.2010р., 11.05.2010р., 12.05.2010р., 14.05.2010р., 17.05.2010р., 18.05.2010р представник АТ"Віголін" Скряга В. повідомляв позивача про те, що заставлений товар (цукор-пісок) у кількості 3500 тон у відповідності з договором відповідального зберігання №1 від 02.04.2010р. і складською розпискою від 19.04.2010р. знаходиться під охороною, в належному стані, без руху за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2010р. АТ "Віголін" повідомив ПАТ "Сведбанк" про викрадення майна зі складу по вул. Моторній у м. Одеса, а ПАТ "Сведбанк" повідомив ПАТ "СК "АХА Страхування" про настання страхового випадку. 21.05.2010р. ПАТ "Сведбанк" звернулося до правоохоронних органів з відповідною заявою про зникнення заставного майна зі складу по вул. Моторній, 8 у м.Одесі. 25.05.2010р. старшим слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Сягровець Т.М. порушено кримінальну справу №01201000069 за фактом таємного викрадення майна невстановленими особами, поєднаного з проникненням до сховища, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 Кримінального кодексу України. Після зникнення застрахованого майна ПАТ "Сведбанк" надало позивачу заяву на виплату страхового відшкодування №718 від 28.05.2010р., згідно якої звернулось до ПАТ "СК "АХА Страхування" з проханням про виплату страхового відшкодування. Відмова останнього у виплаті страхового відшкодування за заявою ПАТ "Сведбанк", стало підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду. Рішенням господарського суду міста Києва у справі №4/190-20/163 від 26.09.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р., постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р., стягнуто з ПАТ "СК "АХА Страхування" на користь ПАТ "Сведбанк" 19201875грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна підприємств та підприємців №506-ип/10к від 02.04.2010р., 25180,2грн. державного мита та 233,04грн. витрат на ІТЗ судового процесу. На виконання рішення суду ПАТ "СК "АХА Страхування" перераховано на користь ПАТ "Сведбанк" страхове відшкодування в розмірі 19201875грн. за платіжним дорученням №17048 від 23.04.2012р.

Зважаючи на зазначене, позивач у даній справі звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно у порядку регресу страхового відшкодування.

Приймаючи рішення про задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів збитків, суд першої інстанції, пославшись на приписи ст.ст. 22, 610, п.4 ст. 611, ст.ст. 614, 936, 942, 949, 950 Цивільного кодексу України, без з'ясування наявності елементів для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, вказав про те, що відповідачі несуть відповідальність за заподіяні позивачеві збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування, оскільки підставою для настання страхового випадку була втрата застрахованого майна в результаті вчинення третіми особами крадіжки зі зломом. Оскільки відповідач-1 не виконав умов договору та не забезпечив належний стан приміщення складу, що створило умови для здійснення незаконних дій з застрахованим майном, а відповідач-2, як зберігач, не виконав своїх обов'язків зі збереження майна, передбачених договором зберігання №1 від 02.04.2010р., а тому вони, як винні особи, несуть відповідальність за відшкодування збитків.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у даній справі рішення, не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції. Зі здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.ст. 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність між відповідачем-2 та позивачем будь-яких договірних зобов'язань та обов'язків зі сплати певних сум страховику.

При цьому, врахував приписи ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України, судом апеляційної інстанції зазначено, що, як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для настання страхового випадку є факт крадіжки застрахованого майна. Відповідач-1 є страхувальником, страхова сума сплачена за договором страхування з цією особою внаслідок призначення вигодонабувачем ПАТ "Сведбанк". Відповідачі перебували у зобов'язальних відносинах, обумовлених передачею відповідачу-2 на зберігання застрахованого майна, але невиконання чи неналежне виконання таких зобов'язань останнім не є страховим випадком за умовами договору страхування, укладеного між відповідачем-1 та позивачем, ним є, зокрема, протиправні дії третіх осіб, внаслідок яких відбулось зникнення, знищення або пошкодження застрахованого майна в результаті виключно таких дій, вчинених з проникненням у приміщення чи інше сховище: крадіжки зі зломом, відкритого викрадення майна, розбою, а також навмисного знищення або пошкодження майна, вчиненого шляхом підпалу або іншим способом (п.3.18 договору страхування), а не майнові інтереси страхувальника, пов'язані з виконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором зберігання.

Врахував вищевикладене, здійснений аналіз наявних матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність доказів участі відповідачів у скоєні крадіжки або інших протиправних дій щодо застрахованого майна, недоведення позивачем, що протиправна дія чи бездіяльність відповідачів є причиною, а збитки, які завдані позивачеві, - наслідком такої протиправної поведінки, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення і прийняв нове рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. у справі №5017/2375/2012 - без змін.