головуючого Козир Т.П. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" на рішення та на постанову Господарського суду міста Севастополя від 11.06.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2013у справі № 919/201/13-г господарського судуміста Севастополя за позовом Державного підприємства "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" про визнання договору недійсним за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Григоренко В.І., дов. від 25.12.2012;

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 11.06.2013 у справі №919/201/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Архипенко О.М., судді - Єфременко О.О., Лотова Ю.В.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Євдокімов І.В., судді - Антонова І.В., Фенько Т.П.) рішення Господарського суду міста Севастополя від 11.06.2013 у справі №919/201/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

У відповідності до вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" проведено процедуру відкритих торгів, переможцем яких за лотом №4 з акцептованою ціною 958917,00 грн. визнано ТОВ "Хімагромаркетинг".

Після закінчення процедури та визначення переможця відкритих торгів між ТОВ "Хімагромаркетинг" (Продавець) та ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" (Покупець) 29.04.2011 укладено договір поставки №АП-06-0042, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин в асортименті: "Практик" - 80 л; "Зеніт" - 20 л; "Фазис" - 15 кг; "Метеор" - 4300 кг; "Фостран" - 130 л; "Ефатол" - 80 кг; "Тіофен-Екстра" - 1080 кг; "Стиракс"- 300 л; "Тотал" - 2400 л; "Універсал" - 80 кг; "Оперкот" - 15 кг; "Тиорос" - 1000 кг, всього 12 найменувань, на загальну суму 921272,60 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору, вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2 договору, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору, кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 цього договору. За бажанням Покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати. Загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.1 даного договору (921272,60 грн.) не пізніше 01.03.2012.

При остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати (п. 2.2 договору).

Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється у строк до 30.04.2011, або раніше за заявкою Покупця.

Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений Покупцем, та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої суми ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (п. 5.5 договору).

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 01.01.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Предметом позовних вимог, як правильно визначено судами попередніх інстанцій, є визнання недійсним договору поставки від 29.04.2011 №АП-06-0042 з підстав його невідповідності ст.ст. 203, 215 ЦК України, Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) та вимогам документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції відповідача.

Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ГК України (436-15) , ЦК України (435-15) , Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) та дійшов висновку про задоволення позову.

Зокрема, суд зазначив, що майже такі істотні умови спірного договору, як предмет договору в частині переліку найменування агрохімічних продуктів, ціна та кількість товару, строки поставки товару та його оплати, умова щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків не відповідають змісту документації конкурсних торгів та пропозиції переможця торгів за лотом № 4 ТОВ "Хімагромаркетинг", а тому договір укладений з порушенням ч. 2 ст. 31, ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" і підлягає визнанню недійсним.

Втім, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України (1798-12) ).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, зі змісту прийнятих у цій справі судових рішень вбачається, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначених вимог ГПК України (1798-12) не дотримались та не забезпечили сторонам у справі дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Про наведене свідчить відсутність дослідження у прийнятих місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннях усіх поданих сторонами в матеріали справи доказів.

Поряд з іншими доказами, не дано належної оцінки, зокрема, долученим до матеріалів справи на стадії розгляду справи в суді першої інстанції рішенню Господарського суду міста Севастополя від 22.05.2012 у справі № 5020-326/2012 за позовом ТОВ "Хімагромаркетинг" до ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення заборгованості в сумі 672045,70 грн. за договором від 29.04.2011 № АП-06-0042, рішенню Господарського суду міста Севастополя від 17.12.2012 у справі № 5020-1099/2012 за позовом ТОВ "Хімагромаркетинг" до ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" про стягнення 396516,17 грн. за договором від 29.04.2011 № АП-06-0042 (постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2013, видатковим накладним (а.с. 89-95), які оформлялись на підставі договору від 29.04.2011 № АП-06-0042, акту державної фінансової інспекції в м.Севастополі від 03.08.2012 № 06-21/141 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Радгосп-завод імені Поліни Осипенко" за період з 01.01.2004 по 31.05.2012 та не досліджено питання виконання сторонами умов вищезазначеного договору, тоді як позивач в своїх поясненнях та відповідач в апеляційній скарзі стверджує про прийняття сторонами договору до виконання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) , що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.

Оскільки, в силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.