розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Житлового кооперативу "Простор-13" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року у справі № 5023/2953/12 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уртіка Діойса Плюс", м. Харків, до Приватного підприємства "Уртіка-Діойса", м. Харків, про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Уртіка-Діойса", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уртіка Діойса Плюс", м. Харків, про визнання права,

за участю представників сторін:

скаржника - Кривошенко О.Ю. (дов. від 15.10.13);

позивача - не з'явився;

відповідача - Красніков П.І. (дов. від 19.03.12),

У червні 2012 року позивач ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПП "Уртіка-Діойса" про відшкодування шкоди.

Вказував, що 01.06.11 рішенням загальних зборів власника ПП "Уртіка-Діойса", оформленим протоколом № 2, було вирішено прийняти Литовченко-Литвинову О.О. до складу власників підприємства та збільшити розмір статутного фонду підприємства за рахунок її внеску у вигляді нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ. "А-16" загальною площею 52,7 кв.м., що розташоване під № 32 по вул. Велозаводській в м. Харкові.

01.06.11 було складено акт приймання-передачі вказаного майна Литовченко-Литвиновою О.О. до статутного фонду ПП "Уртіка-Діойса".

Зазначав, що 12.06.12 рішенням установчих зборів ТОВ "Уртіка Діойса Плюс", оформленим протоколом № 1, його учасником - ПП "Уртіка-Діойса" було вирішено створити ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" та затвердити статутний фонд товариства, який буде сформовано за рахунок внеску засновника майном та грошовими коштами.

Посилаючись на ту обставину, що відповідач ухиляється від передачі зазначеного приміщення підвалу до статутного фонду ТОВ "Уртіка Діойса Плюс", позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 17.07.12, просив зобов'язати відповідача передати вказане нерухоме майно до статутного фонду ТОВ "Уртіка Діойса Плюс".

У серпні 2012 року ПП "Уртіка-Діойса" звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" про визнання права.

Вказував, що після передачі Литовченко-Литвиновою О.О. нежитлового приміщення підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ. "А-16" загальною площею 52,7 кв.м., що розташоване під № 32 по вул. Велозаводській в м. Харкові до статутного фонду ПП "Уртіка-Діойса", він, на підставі ст. 85 ГК України, став власником даного майна.

Посилаючись на ту обставину, що діючим законодавством не передбачено у товариства права на витребування у його учасника майна в якості внеску до статутного фонду товариства, а також на те, що пред'явлення позивачем за первісним позовом позову до ПП "Уртіка-Діойса" про передачу вказаного нерухомого майно до статутного фонду ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" свідчить про невизнання за ним права власності з боку ТОВ "Уртіка Діойса Плюс", позивач просив визнати за ним право власності на зазначене приміщення підвалу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 вересня 2012 року (суддя Жельне С.Ч.) в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановлено визнати за ПП "Уртіка-Діойса" право власності на магазин, що складається з нежитлових приміщень підвалу №№ VII, VIII, IX, XXIV, XXV, XXVI в літ. "А-16" загальною площею 52,7 кв.м., що розташований під № 32 по вул. Велозаводській в м. Харкові.

Рішення в частині відмови в первісному позові мотивоване посиланнями на те, що діючим законодавством чітко встановлені правові наслідки не виконання учасником товариства обов'язку щодо внесення своєї частки до статутного фонду товариства, серед яких відсутнє право у товариства на витребування у його учасника майна в якості внеску до статутного фонду товариства.

Рішення в частині задоволення зустрічного позову обґрунтоване посиланнями на невизнання ТОВ "Уртіка Діойса Плюс" права власності на вказані приміщення підвалу за ПП "Уртіка-Діойса", що відповідно до ст. 392 ЦК України є підставою для постановлення рішення про визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на зазначені нежитлові приміщення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, Житловий кооператив "Простор-13" звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2013 року (колегія суддів у складі: Бородіна Л.І. - головуючого, Гетьман Р.А., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована посиланнями на сплату скаржником судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 липня 2013 року (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючого, Кравець Т.В., Пуль О.А.) апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Ухвала мотивована посиланнями на ту обставину, що звертаючись повторно з апеляційною скаргою скаржником не були усунуті недоліки, які стали підставою до повернення апеляційної скарги ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.02.13, а саме: скаржником сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року (колегія суддів у складі: Шевель О.В. - головуючого, Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) відхилено клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Ухвала обґрунтована посиланнями на відсутність поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, що відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України є підставою до повернення апеляційної скарги без розгляду.

У касаційній скарзі Житловий кооператив "Простор-13", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 129 Конституції України, ст.ст. 53, 91 ГПК України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення винесене місцевим господарським судом 11.09.12, повний текст якого складено та оформлено у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України, 12.09.12.

Житловий кооператив "Простор-13" не є стороною даного спору, проте вважає, що його права порушені рішенням суду у даній справі.

В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначає про те, що за ствердженням скаржника, він дізнався про зазначене рішення лише в лютому 2013 року.

Підставами для повернення 28.02.13 та 22.07.13 судом апеляційної інстанції апеляційної скарги стала сплата скаржником судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Звертаючись втретє з апеляційною скаргою скаржник сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі та просив апеляційний господарський суд відновити пропущений строк на звернення з апеляційною скаргою.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилався на те, що Житловий кооператив "Простор-13" є неприбутковою організацією та на його рахунках відсутні грошові кошти в розмірі, необхідному для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Також зазначав про те, що після повернення апеляційної скарги в липні 2013 року Житловий кооператив "Простор-13" провів збори членів кооперативу та мешканців будинку з метою необхідності зібрання коштів для оплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Грошові кошти в необхідному розмірі були зібрані лише в вересні 2013 року та відразу було сплачено судовий збір.

Відхиляючи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані скаржником обставини не є поважними та не можуть бути підставою для відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Проте погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, виходячи з наступного.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

При винесенні ухвали про відхилення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та її повернення скаржнику, апеляційним господарським судом не було враховано наявність підстав, зазначених в апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та не було надано належної оцінки обставинам, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження скаржником, що призвело до порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 53, 93 ГПК України.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Житлового кооперативу "Простор-13" задовольнити.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року у справі № 5023/2953/12 скасувати.

3. Справу № 5023/2953/12 передати до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.