Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", м. Одеса на постанову від 17.09.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 5017/3669/2012 господарського суду Одеської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області та Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Транс Термінал Компані", м. Рені Одеської області про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012 року порушено провадження у справі № 5017/3669/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Транс Термінал Компані" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області (далі-Фонд) та Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (далі-Інспекція) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 11.02.2013 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року (суддя - В.Д. Найфлейш) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства, ухвалено ліквідувати та припинити юридичну особу Боржника, також ухвалено припинити повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., а вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вирішено вважати погашеними. При цьому відмовлено у задоволенні клопотань ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про затвердження розміру оплати його послуг та про затвердження розміру та загальної суми оплати послуг арбітражного керуючого у сумі 13 993 грн. 40 коп., а також відмовлено у задоволенні заяви від 17.07.2013 року про стягнення цих коштів з кредиторів пропорційно розміру їх вимог та уточнень до цієї заяви від 13.08.2013 року (п.п.8,9,10 ухвали).

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати пункти 8, 9, 10 ухвали господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року і прийняти в цій частині нове рішення, яким затвердити грошову винагороду ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень у загальній сумі 13 993 грн. 40 коп. за весь період виконання ним обов'язків ліквідатора з 11.02.2013 року по 14.08.2013 року за рахунок коштів кредиторів; стягнути з кредиторів 14 566 грн. 90 коп. (грошова винагорода у сумі 13 993 грн. 40 коп. та 573 грн. 50 коп. по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги) пропорційно до їх вимог, зокрема: 1 156 грн. 61 коп. - з Фонду; 1 599 грн. 45 коп. - з Інспекції; 11 810 грн. 84 коп. - з публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі-Компанія).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року (головуючий суддя - Єрмілов Г.А., судді: Лашин В.В., Таран С.В.) апеляційну скаргу задоволено, пункти 8, 9, 10 ухвали господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року скасовані, затверджено грошову винагороду арбітражного керуючого - ліквідатора Дарієнка В.Д. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень у загальній сумі 13 993 грн. 40 коп. за весь період виконання ним обов'язків ліквідатора з 11.02.2013 року по 14.08.2013 року за рахунок коштів кредиторів, стягнуто на користь Дарієнка В.В. з кредиторів грошові кошти в загальній сумі 14 566 грн. 90 коп. (грошова винагорода у сумі 13 993 грн. 40 коп. та 573 грн. 50 коп. по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги) пропорційно до їх вимог, а саме: 1 156 грн. 61 коп. - з Фонду; 1 599 грн. 45 коп. - з Інспекції; 11 810 грн. 84 коп. - Компанії. В решті ухвалу господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, а ухвалу господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 31, 25, 32, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі, місцевий суд встановив, що справу стосовно Боржника порушено обґрунтовано, у ліквідаційній процедурі виявлені три кредитори, однак майна, інших активів та грошових коштів у Боржника не виявлено, присутні в судовому засіданні представники кредиторів не заперечували проти затвердження поданих ліквідатором звіту та балансу. Вимоги ж кредиторів, у зв'язку із їх незадоволенням за відсутністю майна, вважаються погашеними. Також суди встановили відсутність порушень з боку ліквідатора, оскільки він регулярно звітував у справі. Однак клопотання ліквідатора про затвердження йому витрат та стягнення відповідної суми коштів відхилено місцевим судом, тому що у справі підлягає застосуванню нова редакція Закону про банкрутство, норми якої не передбачають стягнення вказаної суми з кредиторів, тільки за рахунок боржника, у якого не було виявлено коштів та майна.

Скасовуючи це рішення в частині вирішення питання щодо оплати послуг та витрат ліквідатора у справі про банкрутство відсутнього боржника, апеляційний суд послався на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року (v_606600-13) та приписи Прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону про банкрутство та зазначив, що норми цієї редакції закону не застосовується, а витрати на оплату послуг та витрат ліквідатора, за відсутністю майна Боржника, покладаються на кредиторів пропорційно їх вимог кредиторів у справі.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що ліквідатором у справі неналежно виконувались обов'язки у ліквідаційній процедурі та не було вчинено дій щодо виявлення майна та активів Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без врахуванням всіх встановлених судами обставин справи та з невірним тлумаченням відповідних норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні в першій інстанцій (протокол судового засідання від 14.08.2013 року та ухвала суду від цієї ж дати - а.с. 113-114, 117-121), суд встановив, що присутні у цьому судовому засіданні кредитори (їх представники - у тому числі і ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго") не заперечували проти затвердження звіту ліквідатора, а відповідно і проти законності та належності виконання ліквідатором Товариства своїх обов'язків у ліквідаційній процедурі Боржника. До того ж, місцевий суд встановив, що порушень з боку ліквідатора у даній справі не встановлено та він регулярно звітував щодо ходу ліквідаційної процедури Товариства, що також вбачається з матеріалів справи (т. 2 а.с. 123-127, т. 3 а.с. 9-13, 104-110). Апеляційним судом іншого встановлено не було і вказані обставини не спростовані. У зв'язку із цим, доводи скаржника щодо неналежного виконання ліквідатором Дарієнком В.Д. своїх обов'язків у даній справі є неналежними та суперечать приписам ст.ст. 32- 34, 101, 111-7 ГПК України.

Крім цього, касаційний суд, керуючись нормами п. 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року (4212-17) , а також позицією, викладеною в абзаці 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 (v_606600-13) "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) )", погоджується із висновком апеляційного суду щодо застосування у даній справі та при прийнятті оскаржуваних судових рішень (у тому числі стосовно оплати послуг та витрат ліквідатора відсутнього боржника) приписів саме Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в нього змін, незважаючи на те, що постанова про визнання Товариством банкрутом була винесена після цієї дати - 11.02.2013 року (т. 2 а.с. 67-69). У цьому випадку касаційний суд виходить з того, що заява про порушення стосовно Товариства справи про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, як відсутнього боржника, була подана в грудні 2012 року, а справу порушено ухвалою від 17.12.2012 року (т. 1 а.с. 1-7).

У зв'язку із викладеним і порядок вирішення питання стосовно оплати послуг та витрат ліквідатора у такій справі та порядок розподілу цих витрат вирішується згідно зазначеної редакції Закону про банкрутство (2343-12) .

Так, порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 31 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 31 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Однак, виходячи з особливостей здійснення спрощеної процедури банкрутства щодо відсутнього боржника, визначених нормами ст. 52 Закону про банкрутство, імперативний обов'язок щодо створення комітету кредиторів боржника у справі про банкрутство відсутнього боржника не передбачений.

Виходячи з того, що суди, посилаючись на звіт ліквідатора та додані до нього докази, не встановили виявлення ліквідатором майна, інших активів, грошових коштів, транспортних засобів або земельних ділянок у Боржника, а тому за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю створеного комітету кредиторів, а відповідно, і відсутністю рішення цього органу щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, а також витрат у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури, відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі. При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу діяльності ліквідатора відсутнього боржника (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд зробив законний висновок про затвердження ліквідатору Боржника грошової винагороди за весь період виконання ним обов'язків у даній справі - з 11.02.2013 року по 14.08.2013 року, та покладення витрат на оплату послуг ліквідатора відсутнього боржника, що визнаний банкрутом, на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам, тобто і на ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" також.

Відсутність же та невиявлення у Боржника майнових активів для формування ліквідаційної маси не є підставою для незатвердження оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство.

Також слід звернути увагу на те, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, заявлена до затвердження та оплати ліквідатором сума в розмірі 13 993 грн. грн. 40 коп. складає передбачений та встановлений Законом про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора (ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство), а відповідний розрахунок був наданий у справі та розглянутий судом (т. 2 а.с. 104-107).

За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків апеляційного суду, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3-1, 25, 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), п. 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. (4212-17) ) та ст.ст. 32- 34, 101, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -