Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 у справі № 922/1625/13 господарського суду Харківської області за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" про стягнення 717 721, 80 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Таран Д.П.- - відповідачане з'явився - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В квітні 2013 року Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд", в якій просив суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" на користь Харківської міської ради 717 721, 80 грн. збитків за безпідставне користування земельною ділянкою у період з 18.06.2011 по 22.06.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2013 (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 (головуючий Черленяк М.І., судді: Ільїн О.В., Шепітько І.І.) у справі № 922/1625/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "Харківтрансбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (з урахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги).

У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Приватне акціонерне товариство "Харківтрансбуд" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов про стягнення збитків суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач використовує земельну ділянку без належних правових підстав, без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що позбавило позивача, як власника землі, права на отримання доходу від орендної плати. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що не укладення договору оренди земельної ділянки виникло саме з вини відповідача, який не скористався можливістю у встановленому законом порядку подати до Харківської міської ради належний пакет документів для підготовки матеріалів на розгляд сесії Харківської міської ради питання про надання відповідачеві права користування земельною ділянкою. На підставі цього, суди дійшли висновку про те, що між збитками, завданими позивачу та протиправною поведінкою відповідача існує причинний зв'язок.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними і недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно частин 1, 2 статті 1166 цього кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідно зауважити, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи і самими збитками.

Відсутність причинного зв'язку, вини, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Натомість, судами повністю не досліджено наявності усіх вищевказаних умов при розгляді заявлених позовних вимог щодо стягнення збитків.

Стаття 156 Земельного кодексу України, яка визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, містить вичерпний перелік таких підстав, серед яких : а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (284-93-п) , відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (284-93-п) , є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пункт "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Збитки відшкодовуються особою, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Главою 24 ЗК України (2768-14) , та за процедурою, передбаченою Порядком № 284 (284-93-п) .

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Судам слід встановити обставини, пов'язані з ухиленням від укладення договору оренди землі згідно з рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012, для висновку про наявність вини відповідача у завданні позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Судами не з'ясовано обставин які заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати вживалися позивачем, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, які обставини вказують, що позивач звертався з вимогою виконати рішення та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів чи вирішувала питання про скасування свого рішення, яке не виконано.

Отже, висновок судів як про доведеність всіх обов'язкових елементів для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (протиправної поведінки; розміру шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача) так і про наявність підстав для застосування відповідальності не ґрунтується на виконанні вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що відповідач не вчинив, передбачених діючим законодавством заходів, направлених на отримання спірної земельної ділянки в оренду у період з 18.06.2011 по 22.06.2012, за який, відповідно до розрахунку позивача, нараховано збитки (т. 1., а. с. 23).

В той же час, до матеріалів справи додано заяву (клопотання) відповідача про вибір місця розташування земельної ділянки, яка отримана позивачем 29.06.2011 (т. 1., а. с. 26-27) і яку було розглянуто Харківською міською радою 06.07.2011.

Відповідно до рішення 8 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 339/11 від 06.07.2011 приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" затверджено матеріали вибору місця розташування та надано дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки площею орієнтовно 2,2000 га по вул. Сохора, 1 (Червонозаводський район) для експлуатації та обслуговування будівель літ. "Р-1", літ. "Т-1", літ. "П-1", літ. "У-1", літ. "С-1" (виробничі, допоміжні та підсобні нежитлові будівлі) (т. 1, а. с.46-48). При цьому, строк виконання рішення радою не визначений.

Судами не досліджено чи залежало від волі відповідача зволікання по підготовці та подачі відповідних документів щодо оформлення договору оренди.

Крім того, в обґрунтування позову Харківська міська рада послалась на пункт 5.1. Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушення законодавства про плату за землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 № 130/09. Відповідно до цього пункту рішення, нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою (т. 1., а. с. 63-72).

Рішенням 16 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 757/12 від 22.06.2012 приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду строком до 01.06.2017 року земельну ділянку площею 2,2558 га за рахунок земель промисловості по вул. Сохора, 1 у Червонозаводському районі (кадастровий номер 6310138800:10:004:0005) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Р-1", літ. "Т-1", літ. "П-1", літ. "У-1", літ. "С-1" (виробничі, допоміжні та підсобні нежитлові будівлі).

У пункті 6 цього рішення зазначено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до управління земельних відносин департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі (т. 1, а. с. 43-45).

В той же час, заявлена позивачем до стягнення сума збитків за безпідставне користування земельною ділянкою визначена за період з 18.06.2011 по 22.06.2012, тобто до спливу строку встановленого рішенням ради для укладання договору.

Зазначені обставини суди попередніх інстанцій не врахували і надали їм ніякої правової оцінки з огляду на вимоги пункту 5.1. Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушення законодавства про плату за землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 № 130/09 щодо визначення збитків після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

В Акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові № 3310/12, який залучено до матеріалів справи, зазначено, що частина приміщень, які знаходяться на земельній ділянці не використовуються (т. 1, а. с. 16-17).

Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи впливає цей факт на розмір земельної ділянки, що безпідставно використовується відповідачем та на розмір збитків. Тексти судових рішень не містять ніяких висновків та правової оцінки з цього приводу.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 у справі № 922/1625/13 скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.