Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: Гаркавенко С.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року у справі № 904/3133/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Живе діло" до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 95 234,11 грн.

У квітні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 95 234, 11 грн., яка складається із 87 000,00 грн. основного боргу, 6 489,34 грн. пені, 1 744,77 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2013 р. (суддя - Рудь І.А), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 р. (головуючий - Прокопенко А.Є., судді - Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 87 000,00 грн. основного боргу, 1 744, 77 грн. 3 % річних, 6 489,34 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 10.07.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Живе діло" (виконавець) і публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (замовник) було укладено договір про надання консультаційної послуги № 34/1083, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати за плату замовнику наступний комплекс послуг: проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника з навчання учасників проектної групи (16 чоловік - додаток № 1) за програмою "Розробка стратегії розвитку на період 2012-2025" для ПАТ "Кривбасзалізрудком".

Пунктом 3.1. договору передбачено, що плата за надання послуг складає 87 000,00 грн.

Згідно п. 3.2. договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуги та відсутності взаємних претензій відповідно до цього договору протягом трьох календарних днів з моменту надання послуги, сторони складають акт виконаних робіт, який підписується представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3. договору замовник сплачує виконавцю плату за надання послуги шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця на умовах 20 % передплати, які замовник сплачує протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору та 80 % післяплати, які замовник сплачує протягом 5 банківських днів після реалізації проекту.

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги загальною вартістю 87 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000032 від 23.07.2012 р., який підписаний сторонами без зауважень.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання не виконав.

09.08.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 3 про погашення заборгованості в сумі 87 000,00 грн. до 24.08.2012 р.

01.10.2012 р. відповідачем надано відповідь № 53-02/10/48, в якій просив позивача надати йому дисконт шляхом підписання додаткової угоди та зменшити суми оплати до 50 000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати за договором не надав, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 000, 00 грн. заборгованості.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що замовник за прострочення платежу сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарських судів про стягнення з відповідача 6 489,34 грн. пені та 1 744, 77 грн. 3 % річних є законними та обґрунтованими.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року у справі за № 904/3133/13 - без змін.