Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року у справі господарського суду Запорізької області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення 53 421,99 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Станішевський І.С.,- відповідача:не з"явився,

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (далі - ТОВ "Мелітопольські теплові мережі") про стягнення 6869,31 грн. інфляційних, 7758,78 грн. - 3% річних, 38793,90 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 19396,95 грн. пені, 6869,31 грн. інфляційні, 7758,78 грн. -3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року рішення місцевого господарського суду від 29.07.2013 року скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 19396,95 грн. пені, 7758,78 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 6869,31 грн. інфляційних та 19396,95 грн. пені - відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні 19396,95 грн. пені, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 6869,31 грн. інфляційних і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу №284-БО-14, відповідно до умов якого, продавець зобов"язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність для покупця у разі порушення ним умов п.6.1 договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штрафу у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором та поставив відповідачу у листопаді 2012 року природний газ в об"ємі 859,048 тис.куб.м. на загальну суму 4004654,98 грн. та у грудні 2012 року природний газ в об"ємі 1597,047 тис.куб.м. на загальну суму 7445011,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.1 договору.

У зв"язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 38793,90 грн. пені, яку суди попередніх інстанцій задовольнили частково у сумі 19396,95 грн., зменшивши її розмір на 50%.

Касаційна скарга стосується правомірності зменшення судами пені на підставі ст. 83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, виробнича діяльність відповідача є збитковою, наявна перед відповідачем велика загальна бюджетна заборгованість за послуги теплопостачання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені, що підлягають стягненню до 50%.

Доводи скаржника про необгрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

Що стосується позовних вимог про стягнення 6869,31 грн. інфляційних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки, індекс інфляції є змінною величиною, за переконанням колегії суддів, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обгрунтований розрахунок із зазначенням суми заборгованості, строків прострочення та індексу інфляції у даний період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до позовної заяви подав розрахунок суми 6869,31 грн. інфляційних, розрахованих за період 16.11.2012 року по 15.12.2012 року із суми 4004654,98 грн. - вартість поставленого відповідачу природного газу у листопаді 2012 року.

За переконанням колегії суддів, стаття 625 ЦК України передбачає право кредитора вимагати сплату індексу інфляції лише за прострочене виконання зобов"язання. У випадку поставки природного газу у листопаді 2012 року, зобов"язання по оплаті за цей газ, згідно з п.6.1 договору має бути виконане до 14.12.2012 року включно, тобто прострочення виконання зобов"язання за листопад 2012 року (у разі несплати покупцем вартості природного газу) матиме місце починаючи з 15.12.2012 року, а тому нарахування позивачем інфляційних за прострочення виконання зобов"язання за листопад 2012 року у період з 16.11.2012 року по 15.12.2012 року, на думку колегії суддів, суперечить суті статті 625 ЦК України. У зв"язку з чим, позовні вимоги про стягнення 6869,31 грн. інфляційних не мають законного обгрунтування і не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні 6869,31 грн. інфляційних, але припустився помилки щодо підстав для їх відмови, в решті позовних вимог судом апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи і висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає за можливим залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін з підстав зазначених у даній постанові.