головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Фісун Г.В.;від відповідача Лисенко І.А.; від третьої особиФім Л.В.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р.у справі№ 910/9098/13 Господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" до Державного закладу "Державна бібліотека України для юнацтва" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 71 484,75 грн

У травні 2013 року Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" (надалі - КП "Керуюча дирекція Шевченківського району", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому посилаючись на порушення Державним закладом "Державна бібліотека України для юнацтва" (надалі - ДЗ "Державна бібліотека України для юнацтва", відповідач) своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 31.08.2010 року щодо сплати орендної плати, просило суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 71484,75 грн за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а заборгованість, стягнення якої позивач просить в даному позові, виникла внаслідок дій КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, які безпідставно зволікають з укладенням нового договору та погодження розміру орендної плати у відповідності до п. 21 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що затверджена рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року у справі № 910/9098/13 (суддя Пукшин Л.Г.) позов задоволено повністю, стягнуто з ДЗ "Державна бібліотека України для юнацтва" на користь КП "Керуюча дирекція Шевченківського району" 71 484,75 грн заборгованості по орендним платежам, 1720,50 грн судового збору.

Водночас, Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврилюка О.М., судді Іоннікової І.А. та судді Коротун О.М. не погодився з висновками місцевого суду і прийняв постанову від 03.10.2013 року, якою скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, в своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. ст. 759, 763, 764, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу (надалі - ГК) України (436-15) , ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм процесуального права, а саме: ст. 86 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України (1798-12) , просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року залишити в силі.

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація подала письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких підтримала касаційну скаргу та просила суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року залишити в силі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін з таких підстав.

Господарські суди встановили, що 31.08.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (надалі - орендодавець), яке згідно додаткової угоди № 1 від 14.02.2011 року було змінено на КП "Керуюча дирекція", та ДЗ "Державна бібліотека України для юнацтва" (надалі - орендар) був укладений договір № 615/5 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (надалі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у місті Києві ради № 67 від 13.08.2010 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 269,5 кв.м., а саме 2 поверх з орендованою площею 269,5 кв. м., згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою: проспект Перемоги, 60, на строк з 31.08.2010 року по 13.08.2011 року.

Орендна плата за перший місяць складає 16170,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць (п. 2.2 договору оренди).

Спір у даній справі виник між сторонами договору оренди щодо обов'язку орендаря сплачувати орендну плату в розмірі, який визначений в договорі, за користування орендним майном у спірний період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 71484,75 грн за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.

Скасовуючи судове рішення у справі та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції ґрунтував свою постанову відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірний період, оскільки строк договору оренди від 31.08.2010 року № 615/5 закінчився 26.07.2012 року, і позивач не може виступати орендодавцем приміщення по пр-ту. Перемоги, 60, загальною площею 269,5 кв.м, оскільки відповідно до п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250, комунальні підприємства, установи та організації можуть бути орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд зауважив, що відповідно до п. 21 Додатку 3 до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250, - Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, - розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 грн. на рік для бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевого або державного бюджетів.

Вищий господарський суд України вважає за можливе погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі і залишає постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові.

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває у державній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII (2269-12) (далі - Закон № 2269-XII (2269-12) ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за користування комунальним майном є істотною умовою договору оренди і визначається згідно з Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, яка затверджується органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності (ст.ст. 10, 19 Закону № 2269-XII).

Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затверджена рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року N 34/6250 (ra0034023-11) .

Згідно п. 21 цієї Методики розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна для бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевого або державного бюджетів становить 1 грн на рік.

Згідно статуту відповідача останній є неприбутком державним закладом, що фінансується за рахунок Державного бюджету України.

У п. 2.3 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду у разі зміни власника майна, а також може бути змінений на вимогу орендодавця у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством України.

Орендар неодноразово звертався до орендодавця та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, до сфери управління якої було передано спірне нерухоме майно, з пропозицією внести зміни до договору оренди (або укласти новий договір) зі встановленням у договорі розміру орендної плати у відповідності до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, що затверджена рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року N 34/6250 (ra0034023-11) .

Відповідно до п. 1.4.1 протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності № 146 від 09.04.2013 року було погоджено питання про надання ДЗ "Державна бібліотека України для юнацтва" приміщення на строк 2 роки 364 дні з орендної платою 1 грн за рік з 31.03.2012 року.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 509 цього Кодексу зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням правом слід розуміти передбачену нормами права поведінку управомоченої особи по здійсненню свого суб'єктивного цивільного права, якою може бути завдано шкоди іншим особам.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі вчинення нею дій з наміром завдати шкоди іншій особі та зловживання правом в інших формах.

Враховуючи те, що орендна плата за майно комунальної власності є регульованою ціною, і згідно договору оренди зміна Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, зокрема, щодо розміру річної орендної плати за оренду нерухомого майна для бюджетних установ є підставою для перегляду розміру орендної плати, проте орендодавець комунального майна зволікає з виконанням рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року N 34/6250 (ra0034023-11) , яке згідно ч. 1 ст. 144 Конституції України, є обов'язковим до виконання на відповідній території, щодо зміни розміру річної орендної плати, Вищий господарський суд України вважає, що вимога орендодавця про сплату орендної плати за договором оренди в більшому розмірі, ніж передбачено у п. 21 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, такі дії орендодавця свідчать про зловживання формально належним йому суб'єктивним правом, тому в позові слід відмовити саме з цих підстав.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що припинення договору оренди внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, є помилковим, оскільки відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а у п. 3.2.19 договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний вносити плату за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі орендної плати до моменту повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом прийому-передачі. Однак, допущена помилка не призвела до прийняття неправильного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Отже, враховуючи те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, окремі помилкові висновки суду не вплинули на прийняття правильного та справедливого по суті рішення про відмову в позові, і доводи касаційної скарги не спростовують правильних і законних висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, але з урахуванням мотивів та підстав, викладених у даній постанові.