Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013

зі справи № 910/9796/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОС К", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС"

про стягнення 86 344,08 грн.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОС К" (далі - Товариство)

про визнання недійсним пункту 8.2 договору від 09.07.2012 № 0907МВАТБ

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Кириченка П.Ю.,

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії 86 344,08 грн. пені за неналежне виконання строків поставки товару за договором купівлі-продажу від 09.06.2012 № 0907МВАТБ (далі - Договір).

Компанія подала зустрічний позов про визнання недійсним пункту 8.2 Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 (суддя Станік С.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 (колегія суддів у складі: Шевченко Е.О. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Зеленін В.О.), первісний позов задоволено, а в зустрічному позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 202, 203, 215, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 655, 656, 662, 663, 673, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статей 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасної передачі товару та відсутністю підстав для визнання недійсними положень Договору.

У касаційній скарзі Компанія просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити позов зустрічний. Своє прохання скаржник мотивує посиланням на стягнення пені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України (435-15) , види забезпечення виконання зобов'язань передбачено частиною другою статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 зі справи № 14/80-09-2056.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем суму пені нараховано згідно з умовами пункту 8.2 Договору, який безпосередньо містить відповідні положення.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги наявність чинного Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнано і не розірвано, дослідивши відповідність викладеного сторонами пункту 8.2 Договору вимогам законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та спрямованість Договору на реальне настання правових наслідків, а також те, що волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, дослідивши стан розрахунків сторін, дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань і правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства, відмовивши в зустрічному позові Компанії.

Посилання скаржника на неправомірне нарахування пені за кожен день невиконання зобов'язання та безпідставність застосування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банка України не враховують правової природи пені та змісту Договору.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 зі справи № 910/9796/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" - без задоволення.