Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький,

на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013

зі справи № 924/393/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево", м. Мукачево Закарпатської області,

до Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

та зустрічним позовом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" (далі - Товариство)

про стягнення 68 000 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

позивача - Коцай Г.Л.,

відповідача - Степанової Т.Ю., Харченко С.В.,

Товариство звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 25.01.2013 № 3-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Відділення подало зустрічний позов про стягнення з Товариства штрафу в сумі 68 000 грн., накладеного Рішенням АМК.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 (суддя Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий суддя, судді Коломис В.В., Огороднік К.М.), позов задоволено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та пунктів 1.2, 6.1, 7.1, 9.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика), затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2022 за № 317/6605 (z0317-02) , мотивовано неповним з'ясуванням у Рішенні АМК обставин, які мають значення для справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в первісному позові та про задоволення позову зустрічного.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство протягом 2010 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району з частками 55,24 % (низькооктанові бензини) та 45,92 %, (високооктанові бензини; пункт 1);

- визнано, що Товариство протягом 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами, низькооктановими бензинами в територіальних межах Старосинявського району з частками 62,60 % (низькооктанові бензини), 52,32 % (високооктанові бензини) та 53,64 % (дизельне пальне; пункт 2 );

- дії Товариства, які полягали у встановленні в листопаді-грудні 2010 року та в січні-лютому 2011 року завищених роздрібних цін на низькооктанові, високооктанові бензини, що реалізуються вроздріб через АЗС у територіальних межах Старосинявського району, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливі за умов існування значної конкуренції на ринку; встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 4).

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Попередні судові інстанції, беручи до уваги підстави заявленого Товариством позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, давши ретельну оцінку доводам сторін і наявним доказам, дослідивши обставини, пов'язані з фактичними діями позивача та їх кваліфікацією Відділенням як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановивши неповне з'ясування Відділенням в Рішенні АМК обставин, які мають значення для справи (стосовно територіальних та часових меж ринку, бар'єрів вступу на ринок, наявності потенційних конкурентів, причин неможливості отримання аналогічних послуг у інших суб'єктів господарювання), дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності в даному випадку передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно задовольнили первісний позов, відмовивши в зустрічному позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.06.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 зі справи № 924/393/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.