розглянув касаційну скаргу виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, м. Миргород Полтавської області (далі - Виконком),

на рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2013

зі справи № 917/716/13

за позовом Виконкому

до квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтави, м. Полтава (далі - Відділ),

про стягнення 137 058, 32 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, м. Полтава (далі - Полтавський ОВК).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення 137 058, 32 грн. у зв'язку з оплатою комунальних послуг.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 (суддя Безрук Т.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (колегія суддів у складі: Плужник О.В. - головуючий, судді Пушай В.І. і Істоміна О.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Виконком просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Скаргу з посиланням на статті 85, 87, 91, 116 Бюджетного кодексу України, статті 173 - 175, 224 - 228 Господарського кодексу України мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин.

24.10.2007 Виконкомом прийнято рішення про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 150 (далі - Комплекс), в якому розташовано Миргородський об'єднаний міський військовий комісаріат (далі - Миргородський ОМВК).

25.10.2007 Миргородською територіальною громадою в особі міської ради отримано свідоцтво про право власності на Комплекс.

За поясненнями Виконкому, не спростованими Відділом та Полтавським ОВК, у даному приміщенні на площі 672, 7 м2 розташований Миргородський ОМВК.

Під час проведеної Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Виконкому за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 встановлено, що Виконкомом проведено витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на суму 137 100 грн. за приміщення, в якому знаходиться Миргородський ОМВК.

06.03.2013 Виконком звернувся до Відділу з претензією щодо 137 058, 32 грн. збитків, які становлять вартість комунальних послуг, оплачених Виконкомом. Відділ претензію не визнав з посиланням на те, що обов'язок з укладання договорів покладено на Полтавський ОВК.

Зазначені обставини стали підставою для подання позову в даній справі.

В обґрунтування позову Виконкомом подано договори:

- від 04.02.2012 № 18 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації на об'єкт споживача в м. Миргороді по вул. Незалежності, 17, укладений Виконкомом і обласним комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал";

- від 20.10.2009 № 2120 про постачання електричної енергії споживачу - Миргородській міській раді, укладений названою радою і ВАТ "Полтаваобленерго";

- від 14.09.2003 № 091 та від 21.01.2011 № 343 на постачання та транспортування природного газу для бюджетних користувачів, від 11.01.2012 № 343 на постачання природного газу за регульованим тарифом для бюджетних споживачів, укладений Виконкомом і ВАТ "Полтавагаз";

- від 23.11.2012 № 113, від 14.08.2012 № 31, від 28.06.2012 № 31, від 06.02.2012 № 31, від 22.11.2011 № 31, від 18.08.2011 № 60, від 20.05.2011 № 37, від 15.02.2011 № 20, від 02.12.2010 № 177, від 20.10.2010 № 6/1 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, укладені Миргородською міською радою і Миргородським управлінням по експлуатації газового господарства.

Відділ не є стороною цих договорів, не визначений у них як споживач послуг чи енергоносіїв.

Договір про оренду приміщення Виконкомом і Відділом чи Миргородським ОМВК не укладався. Так само не укладалися договори з Відділом щодо постачання енергоносіїв та комунальних послуг (протягом спірного періоду).

Доказів звернення до Відділу протягом 2010 - 2012 років з пропозицією укласти договори оренди чи щодо відшкодування вартості комунальних послуг Виконкомом не подано.

12.03.2013 Виконкомом і Миргородським ОМВК укладено договір № 1/2013 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги строком з 01.01.2013 по 31.12.2013, проте зазначений період часу знаходиться поза межами предмета даного спору.

Виконкомом не подано доказів взяття Відділом на себе зобов'язань з відшкодування вартості комунальних послуг та доказів порушення таких зобов'язань, так само як і доказів: протиправної поведінки Відділу; наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) Відділу та заявленими до стягненнями збитками і їх розміру; вини Відділу у понесених Виконкомом збитках.

Відповідно до приписів ГПК України (1798-12) :

- сторони у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина перша статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34);

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша і друга статті 1117).

Попередніми судовими інстанціями не встановлено і скаржником не наведено обставин, які свідчили б про надання відповідачеві у справі чи іншій особі послуг та постачання йому (їй) енергоносіїв саме на заявлену до стягнення суму і саме в той період часу, про який зазначається в позовній заяві, а так само про оплату цих послуг та енергоносіїв позивачем замість Миргородського ОМВК чи Відділу.

В обґрунтування своїх вимог Виконком зазначає про акт ревізії, зміст якого з'ясовано названими судовими інстанціями. Проте згідно з частиною другою статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, стаття ж 35 названого Кодексу надає преюдиційного значення лише фактам, встановленим рішеннями суду, а не актами ревізії. Тобто відомості та висновки, викладені в даному акті, самі ще потребували доведення у встановленому законом порядку. Невиконання скаржником обов'язку з такого доведення унеможливлює задоволення його вимог та не може бути компенсоване в суді касаційної інстанції з огляду на наведені приписи статті 111-7 ГПК України

Відтак визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, а тому вони підлягають залишенню без змін з мотивів, наведених у цій постанові.

Керуючись статями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 зі справи № 917/716/13 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області - без задоволення.