Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Холдінг", м.Харків

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013

зі справи № 5006/16/115/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Холдінг", м.Харків (далі - Товариство)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Супротек", м.Донецьк

про стягнення збитків у розмірі 95 113,38 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Клячко М.Ю.;

відповідача - не з'явився.

У серпні 2012 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з відповідача 95 113,38грн. збитків, завданих порушенням його права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "SUPROTEC".

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2013 у справі № 5006/16/115/2012 (колегія суддів у складі: суддя Осадча А.М. - головуючий, судді Сич Ю.В. і Уханьова О.О.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Москальова І.В. - головуючий, судді Манжур В.В. і М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.06.2013, постанову апеляційного господарського суду від 27.08.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з свідоцтвом на знак для товарів та послуг від 15.07.2005 № 51815, що було видано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, позивач є власником знака для товарів та послуг "SUPROTEC" відносно товарів та послуг 01, 04, 35 класів МКТП (995_066) .

Відповідно до вантажних митних декларацій від 06.12.2010 № 700000010/2010/014771 та від 21.10.2009 № 700000002/9/010592 відповідач завіз на митну територію України композицію змащувальну "Nanoprotec люкс 100" з нанесенням на дні пляшки написом "SUPROTEC" у кількості 1100 штук.

У цьому ж зв'язку судами також встановлено, що факт порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача на знак для товарів та послуг "SUPROTEC" для товарів та послуг 01, 04, 35 класів МКТП (995_066) , а саме: продаж композицій змащувальних "Nanoprotec люкс 100", на пляшці якої наявне позначення "SUPROTEC", встановлений рішеннями господарських судів зі справи № 28/246пн., які набули законної сили.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд підтвердив правильність висновків останнього про те, що позивач не довів самої можливості реального одержання ним доходів у розмірі 95113,38грн., як би його право не було порушене відповідачем.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до частини другої та третьої статті 22 ГК України збитками є, у тому числі, доходи, які особа доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Наведені вимоги чинного законодавства суди не врахували в повній мірі і висновку про безпідставність заявленого позову дійшли передчасно.

Так, попередні судові інстанції не звернули належної уваги, що позивач, як вбачається з наявних матеріалів справи, стверджував про те, що збитки у вигляді упущеної вигоди йому були заподіяні в силу того, що внаслідок допущеного відповідачем порушення в нього впав обсяг продаж відповідного товару, а отже він не отримав доходів, які б міг реально отримати за звичайних обставин.

Зокрема, позивач вважав, що реалізацією змащувальної композиції "Nanoprotec люкс 100" у кількості 1091 шт. відповідач отримав доход у розмірі 95113,38грн., а отже завдав йому збитків, які, відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України має відшкодувати у такому ж обсязі.

Такі пояснення позивача не були в повній мірі досліджені судами, а подані ним у цьому ж зв'язку докази не були належним чином перевірені.

Досліджуючи подані позивачем відомості щодо обсягів реалізації синергетичної мастильної композиції "SUPROTEC" у відповідні періоди часу, попередні судові інстанції, як це вбачається із змісту прийнятих ними рішень, так і не дійшли певних висновків щодо обґрунтованості пояснень позивача у цій частині, а також не взяли до уваги наявні в матеріалах справи дані щодо розміру доходів, отриманих відповідачем від незаконного продажу товару.

З огляду на таке, висновки судів про те, що позивач не довів тієї обставини, що внаслідок здійсненого відповідачем порушення ним була втрачена можливість отримання доходу у розмірі 95113,38грн., ґрунтуються на неперевірених даних, а отже вони не можуть вважатись правильними.

Оскільки оскаржувані судові рішення були прийняті за неповно встановленими обставинами, це дає підстави для їх скасування та передачі справи на новий розгляд згідно з пунктом 3 ст. 111-9 ГПК України.

У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, та на підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО-Холдінг"задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 у справі № 5006/16/115/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.