Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Міськзелентрест", м.Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013

зі справи № 916/1595/13

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Одеса (далі - Підприємець)

до комунального підприємства "Міськзелентрест", м.Одеса (далі - Підприємство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного підприємства "Агротрейд Україна", м.Одеса

про стягнення 79 200,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2;

відповідача - Ковальчук Р.М.;

третьої особи - не з'явився.

У червні 2013 року Підприємець звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути з Підприємства 79 200,00грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2013 зі справи № 916/1595/13 на стороні позивача було залучено до участі у справі приватне підприємство "Агротрейд Україна" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2013 у справі № 916/1595/13 (суддя Цісельський О.В.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 (колегія суддів у складі: суддя Журавльов О.О. - головуючий, судді Лисенко В.А. і Ярош А.І.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача 79 200,00грн. заборгованості.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.07.2013 та постанову апеляційного суду від 05.09.2013 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватне підприємство "Агротрейд Україна" згідно з видатковими накладними від 02.06.2008 № АГР-000002/06 на суму у розмірі 19800,00 грн., від 02.07.2008 № АГР-000002 на суму у розмірі 19800,00 грн., від 03.07.2008 № АГР-000003 на суму у розмірі 39600,00 грн. поставило Підприємству товар на загальну суму у розмірі 79 200,00 грн.

13.12.2011 приватне підприємство "Агротрейд Україна" звернулось до відповідача з письмовою вимогою, яка була отримана останнім 19.12.2011, про оплату поставленого товару згідно з видатковими накладними, протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги, але вона була залишена без задоволення.

03 квітня 2013 року приватним підприємством "Агротрейд Україна" (первісний кредитор) та Підприємцем (новий кредитор) був укладений договір уступки права вимоги (далі - Договір), згідно з умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання грошових зобов'язань від боржника (Підприємства) з оплати товару, поставленого первісним кредитором боржнику за накладними, вказаними у п.2.1 Договору. Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором первісним кредитором, було направлено на адресу Підприємства листом від 10.04.2013 № 3217.

У цьому ж зв'язку судами також встановлено, що Підприємство не здійснило оплати за поставлений товар на загальну суму 79200,00грн. згідно з видатковими накладними, право вимоги щодо якого перейшло до Підприємця, у зв'язку з чим у відповідача виник борг в зазначеній сумі.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд підтвердив правильність його висновків про те, що наявність боргових зобов'язань відповідача підтверджуються поданими позивачем відповідними доказами у справі.

Крім того, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції також у тій частині, що позовну давність, про застосування якої заявив відповідач, приватне підприємство "Агротрейд Україна" не пропустило, оскільки перебіг відповідного строку слід було відраховувати від дати пред'явлення ним вимоги, тобто з 13.12.2011.

З даними висновками судів у повній мірі погодитись не можна з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позовна давність сплила, оскільки позов було подано майже через п'ять років з моменту поставки товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами частин другої та четвертої статті 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. При цьому якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За змістом частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням такого суди, взявши до уваги подані у справі докази, які свідчили про наявність боргових зобов'язань, дійшли правильного висновку про те, що права позивача у цих зобов'язаннях були порушені.

У той же час наведені вимоги чинного законодавства не були в повній мірі враховані судами, які, встановивши за обставинами справи про те, що порядок розрахунків за придбаний товар у даному випадку сторонами визначений не був, залишили поза увагою, що в такому разі обов'язок оплатити придбаний товар у покупця, тобто відповідача за цією справою, виник одразу після його прийняття. А отже, невиконання цього обов'язку свідчило про порушення прав позивача і давало останньому право відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З огляду на таке висновки попередніх судових інстанцій про те, що позивач не пропустив позовну давність, оскільки її слід було рахувати від дати пред'явлення ним вимоги, не можуть вважатись правильними, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства і не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Наведене дає підстави для скасування прийнятих за справою судових рішень.

Оскільки підставою для такого скасування є неправильність застосування судами норм матеріального права, а також враховуючи, що будь-яких обставин, які б пояснювали поважність причин несвоєчасного звернення Підприємця з позовом за захистом права, судами встановлено не було, беручи також до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які посилання позивача на наявність таких обставин, суд, скасовуючи оскаржувані судові рішення, вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки в даному випадку порушене право позивача не підлягає захисту через пропуск позовної давності, про застосування якої у відповідності із ст. 267 ЦК України заявив відповідач.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу комунального підприємства "Міськзелентрест" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 у справі № 916/1595/13 скасувати.

3.У задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства "Міськзелентрест" судовий збір у сумі 1720,50 грн.

5.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.