головуючого судді суддів Кота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/11505/13 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" про стягнення 32 885,48 грн.за участю представників:

позивача: Рябчикова О.О.

відповідача: не з'явився

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі - "ТДВ "СК "ВіДі-Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (надалі - "ТДВ "СК "НАСТА") про стягнення в порядку регресу 32 885,48 грн. компенсації здійснених страхових виплат. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТДВ "СК "НАСТА" на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" 29 619,35 грн. страхового відшкодування та 1 549,62 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позиція суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин норм ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" і статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 481 від 29.12.2012 р. власнику пошкодженого транспортного засобу завдано збитки в розмірі 29 619,35 грн., а тому позовні вимоги саме в цій частині є доведеними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. (судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду змінено, позов задоволено частково, стягнуто з ТДВ "СК "НАСТА" на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" 25 374,55 грн. страхового відшкодування та 1 327,54 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на користь ТДВ "СК "НАСТА" 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Підставою для зміни рішення господарського суду першої інстанції стало неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме неврахування того, що сума страхового відшкодування має визначатися за мінусом безумовної франшизи, встановленої умовами договору добровільного страхування наземного транспорту.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2012 р. на провул. Пушкінський, 2 в селі Путрівка Васильківського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Lexus GX 460" (державний реєстраційний номер АА 3333 IX), що перебував під керуванням гр. Лагутіна Геннадія Володимировича (надалі - "Лагутін Г.В."), та автомобіля марки "Mitsubishi ASX" (державний реєстраційний номер АК 5567 ВТ), що перебував під керуванням гр. Єгупової Юлії Анатоліївни (надалі - "Єгупова Ю.А."). Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Lexus GX 460" (державний реєстраційний номер АА 3333 IX) отримав пошкодження.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що майнові інтереси Лагутіна Г.В., пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем "Lexus GX 460" (державний реєстраційний номер АА 3333 IX), застраховані згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 006423 від 06.07.2012 р., укладеним між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" (страховик) та Лагутіним Г.В. (страхувальник).

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Договору АС № 006423, на підставі страхового акту № АС-005602 від 22.01.2013 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 32 885,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/111-13-п від 16.01.2013 р. визнано гр. Єгупову Ю.А., під керуванням якої перебував автомобіль "Mitsubishi ASX" (державний реєстраційний номер АК 5567 ВТ).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mitsubishi ASX" (державний реєстраційний номер АК 5567 ВТ) застрахована у ТДВ "СК "НАСТА" згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АЕ/0039202).

З огляду на вищенаведене, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідальною особою за завдані власнику автомобіля "Lexus GX 460" (державний реєстраційний номер АА 3333 IX) збитки в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ТДВ "СК "НАСТА".

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визначено розмір збитків, що підлягає стягненню з відповідача, на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 481 від 29.12.2012 р. власнику автомобіля "Mitsubishi ASX" (державний реєстраційний номер АК 5567 ВТ), а тому позов задоволено частково.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає ці висновки судів такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Дійсно, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судами, правовідносини позивача - ТДВ "СК "ВіДі-Страхування", і страхувальника - Лагутіна Г.В., виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 006423 від 06.07.2012 р., отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховою виплатою, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування", є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, як встановлено ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування", розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже, Закон України "Про страхування" (85/96-ВР) не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, за встановлених судами обставин справи, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, саме у межах фактичних витрат.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в повному обсязі з тих мотивів, що доведеним є лише той розмір збитків, який визначено шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Також колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про необхідність зменшення суми страхового відшкодування, що підлягає до стягнення, на розмір безумовної франшизи, встановленої умовами Договору АС № 006423 з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З наявного в матеріалах справи розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту № АС-005602 вбачається, що сума страхового відшкодування, виплаченого ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" страхувальнику, була розрахована за мінусом франшизи в розмірі 4 244,80 грн. Отже, при виплаті страхувальнику страхового відшкодування позивачем вже було вирахувано франшизу, встановлену умовами Договору АС № 006423.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зменшення суми страхового відшкодування, що підлягає до стягнення, на розмір безумовної франшизи, встановленої умовами Договору АС № 006423, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Згідно з ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог вказаним вимогам не відповідають.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, з'ясовані судами з достатньою повнотою, але судами допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у справі № 910/11505/13 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 3 266,13 грн. та судових витрат.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/11505/13 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 7 510,93 грн. та судових витрат.

Викласти п. 1 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/11505/13 в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код 35893575) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 32 885 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/11505/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код 35893575) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання касаційної скарги.