головуючого судді Першикова Є.В., суддів Ходаківської І.П. (доповідач), Яценко О.В., розглянувши касаційні скарги Верховної Ради АР Крим, Орендного підприємства виробничо-технічного комбінату об'єднання "Кримсервіс" на постанову від 25.07.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5002-35/3819-2009 господарського суду АР Крим за позовом Прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до Орендного підприємства виробничо-технічного комбінату об'єднання "Кримсервіс" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруВиробничого кооперативу "СКІФ - 88" до 1.Орендного підприємства виробничо-технічного комбінату об'єднання "Кримсервіс", 2. Сімферопольської міської ради,треті особи:1.Фонд майна АР Крим, 2. Верховна Рада АР Крим, 3. Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", 4. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, 5. Приватного підприємства "Шарм плюс", про приведення земельної ділянки у придатний для користування стан шляхом знесення самочинно зведених будівель, споруд

У справі оголошувалась перерва до 07.11.2013.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились.

Від відповідача - ОП "Кримсервіс" - Яг'єва А.З. - дов. 22.10.13.

Від 3-ї особи - Верховна Рада АР Крим - Спіліота І.І. - дов. 30.05.11.

Від Генеральної прокуратури України - Сіромашенко Р.Л. - посв.

Прокурор Київського району міста Сімферополя звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до відповідача Орендного підприємства виробничо-технічного комбінату "Кримсервіс" про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,3953 га, розташовану по вул. Ж.Дерюгіної, 15, в м. Сімферополі.

У процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги, а саме: просив зобов'язати Орендне підприємство виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" привести земельну ділянку площею 1, 3953 га, розташовану по вул. Ж.Дерюгіної, 15, в м. Сімферополі, у придатний для використання стан шляхом знесення за власний кошт зведених будівель: склад -Т, склад -Ц, адміністративна будівля -Х, навіс -Ш, деревообробний цех -Ф, прибудови -Ф1, Ф2, Ф3, Ф4.

Справа розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи третя особа Виробничий кооператив "СКІФ-88" заявив самостійні вимоги на предмет спору звернувшись з позовом до Орендного підприємства виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Сімферопольської міської ради про зобов'язання Орендного підприємства виробничо-технічного комбінату об'єднання "Кримсервіс" привести земельну ділянку по вул. Ж. Дерюгіної, 15а, в м. Сімферополі у придатний для використання стан шляхом знесення за власний кошт самочинно зведених нежитлових будівель і споруд, визначених в інвентарній справі Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" літ. У, Х, Ф, Ф1, Ф2, Ф3, Ф4, навіс Ш, навіс тимчасовий Ц.

Сімферопольська міська рада від позову відмовилась, оскільки вважає відповідача належним користувачем (орендарем) земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 (головуючий Шевчук Н.Г., судді: Іллічов М.М., Гризодубова А.М.) у позові Прокурора Київського району міста Сімферополя відмовлено, у позові третьої особи Виробничого кооперативу "СКІФ-88" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не є таким, який самовільно зайняв земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, а пошкодження або знищення (в тому числі знесення за власний кошт відповідачем) будівель: склад -Т, склад -Ц, адміністративна будівля -Х, навіс -Ш, деревообробний цех -Ф, прибудови -Ф1, Ф2, Ф3, Ф4, є порушенням прав Автономної Республіки Крим, як власника цього майна.

Підставою відмови в позові третьої особи із самостійними вимогами - Виробничого кооперативу "СКІФ-88" стало те, що позовні вимоги Виробничим кооперативом "СКІФ-88" у позові не визначені та не надано жодних доказів наявності у Виробничого кооперативу "СКІФ-88" будь-яких прав на земельну ділянку, на якій розміщені спірні будівлі.

Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: Воронцової Н.В., Котлярової О.Л., Євдокімова І.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради задоволено, зобов'язано ОП ВТК "Кримсервіс" привести земельну ділянку площею 1,3953 га, розташовану по вул. Ж.Дерюгіної, 15 в м. Сімферополі, у придатний для використання стан, шляхом знесення за власний кошт зведених будівель: літери "склад - Т, склад - Ц, адміністративна будівля - Х, навіс - Ш, деревообробний цех - Ф, прибудови - Ф1, Ф2, Ф3, Ф4".

Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 12 лютого 2013 року у справі №5002-35/3819-2009 в частині відмови в позові третьої особи ВК "СКІФ-88" залишено без змін.

Верховна Рада АР Крим у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Севастопольським апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 120, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 321, 796 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Верховна Рада АР Крим надала додаткові документи, а саме постанову Верховної Ради АР Крим від 15.03.2000 зі змінами, відповідно до якої спірне майно належить Автономій Республіці Крим і знаходиться у користуванні ОП ВТК "Кримсервіс".

ОП ВТК "Кримсервіс" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Севастопольським апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, збувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У статті 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 Земельного кодексу України).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування і оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до постанови Верховної ради Кримської АРСР №171-1 від 25.10.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного і республіканського підпорядкування, розташовані та території Кримської АРСР" підприємства, організації та установи союзного і республіканського підпорядкування, їх структурні підрозділи та філії, розташовані на території Криму, до розмежування повноважень щодо власності та майна між Україною і Кримською АРСР, є власністю Кримської АРСР і переходять до відання її органів державного управління.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №238 від 14.04.1994 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю Республіки Крим" (238-94-п) визначено, що до власності Республіки Крим передано розташоване на її території державне майно орендних підприємств.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим №67 від 29.02.1996 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 1996 році" затверджений Перелік об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим і підлягають приватизації у 1996 році, до якого було включене Орендне підприємство ВТК "Кримсервіс", що розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15.

На підставі рішення Державного арбітражу Кримської області від 15.01.1991 у справі 342/ІІ-3 та рішення Виконкому Сімферопольської міської ради №210/1 від 14.05.1991 за договором оренди від 24.10.1991, укладеним Кримським обласним управлінням побутового обслуговування населення та Організацією орендарів Виробничо-технічного комбінату "Кримсервіс", правонаступником якого є Орендне підприємство виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс", майно, що розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, було передане в оренду.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що Орендне підприємство виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" користується часткою майна, що розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, яке є майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Суд також встановив, що будівлі: склад -Т, склад -Ц, адміністративна будівля -Х, навіс -Ш, деревообробний цех -Ф, прибудови -Ф1, Ф2, Ф3, Ф4, що розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, про знесення яких заявлені вимоги до відповідача, не входять до складу будівель і споруд колишнього ДКВО "Побутсервіс" за вказаною адресою, які придбані у власність Виробничим кооперативом "Скіф-88" та Приватним підприємством "Шарм плюс".

Таким чином, відповідач є належним користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, про знесення якого заявлені вимоги.

Господарським судом Автономної Республіки Крим встановлено, що орендарем за період оренди були здійснені поліпшення (реконструкція) орендованого майна.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.

Частиною другою статті 27 цього Закону передбачено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законом порядку, яке відбулось в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Таким чином, усі поліпшення орендованого майна, які здійснені орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань або за власні кошти, за згодою орендодавця або без згоди орендодавця, є власністю орендодавця.

Докази розірвання договору оренди майна, що розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, від 24.10.1991, укладеного на підставі рішення Державного арбітражу Кримської області від 15.01.1991 у справі 342/ІІ-3 та рішення Виконкому Сімферопольської міської ради №210/1 від 14.05.1991, відсутні.

З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що спірне майно є майном, що належить Автономній Республіці Крим і відповідач є належним користувачем цього майна, що розташоване за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, про знесення якого заявлені вимоги.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договору найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

За таких обставин господарський суд Автономної республіки Крим обгрунтовано зазначив, що відповідач не є таким, що самовільно зайняв земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, а пошкодження або знищення (в тому числі знесення за власний кошт відповідачем) будівель: склад -Т, склад -Ц, адміністративна будівля -Х, навіс -Ш, деревообробний цех -Ф, прибудови -Ф1, Ф2, Ф3, Ф4, є порушенням прав Автономної Республіки Крим як власника цього майна, а тому правомірно відмовив у позові.

постанова апеляційної інстанції, якою задоволено позов, мотивована відсутністю існування орендних правовідносин ОП "ВТКО "Кримсервіс" та відсутністю правонаступництва за організацією орендарів виробничо-технічного комбінату. Ці висновки протирічать матеріалам справи, а також рішенням Державного арбітражу Кримської області від 15.01.1991 у справі 342/ІІ-3 та Виконкому Сімферопольської міської ради №210/1 від 14.05.1991, які ніким не скасовувались.

Посилання апеляційної інстанції на те, що спірні будівлі є самочинним будівництвом відповідача також не відповідають матеріалам справи, зокрема експлікації госпдвору Сімферопольського РСУ Облпобутуправління, виконаній у 1978році, первинним і бугалтерським документам.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційні скарги Верховної Ради АР Крим, ОП ВТК "Кримсервіс" задовольнити частково.

Постанову від 25.07.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5002-35/3819-2009 господарського суду АР Крим змінити - скасувати в частині задоволення позову прокурора Київського району м.Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради і в цій частині залишити без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 у справі №5002-35/3819-2009.