Головуючого судді Корсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013у справі № 43/296 господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" до державного підприємства "Красноармійськвугілля" за участю Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача Краснікова О.В.- відповідачане з'явився - ДВС не з'явився

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2013 (суддя Осадча А.М.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (головуючий Манжур В.В., судді: Москальова І.В., М'ясищев А.М.) у справі № 43/296 відмовлено в задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" на дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.07.2011, виданого на виконання рішення суду від 16.06.2011.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Кант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу - задовольнити.

Державне підприємство "Красноармійськвугілля", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області не скористались правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2011, яке набрало законної сили, у справі № 43/296 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Красноармійськвугілля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" заборгованості в розмірі 3 660 866, 00 грн., індекс інфляції в розмірі 736 645, 13 грн., 3 % річних в розмірі 138 666, 32 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 17 659, 65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 166, 70 грн.

07.07.2011 на виконання зазначеного судового рішення господарським судом видано відповідний наказ.

21.07.2011 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову ВП № 27743241 про відкриття виконавчого провадження за наказом № 43/296 від 07.07.2011, про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та судових витрат.

19.09.2011 на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 27743241, у зв'язку із внесенням боржника (ДП "Красноармійськвугілля") до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

В подальшому, 02.01.2013 державним виконавцем винесена постанова про поновлення виконавчого провадження № 27743241 у зв'язку із закінченням строку дії вказаного реєстру.

03.01.2013 на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 43/296 від 07.07.2011, у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" (4650-17) протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Місцевим господарським судом встановлено, що копія зазначеної постанови отримана скаржником 13.05.2013, тому строк на її оскарження не є порушеним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" (4650-17) протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

В статті 1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", який набрав чинності 06.05.2012, зазначено, що вугледобувне підприємство - це гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Відповідно до статей 2, 3 цього ж Закону, особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об'єктів приватизації віднесено вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств (стаття 4 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств").

В пункті 2 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону зазначено, що дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 19.09.2012 (987-2012-п) затверджений перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках, до якого включено відокремлений підрозділ "Шахта "Димитрова", відокремлений підрозділ "Шахта "Центральна", відокремлений підрозділ "Шахта "Родинська", відокремлений підрозділ "Шахта Стаханова".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені відокремлені підрозділи входять до структури державного підприємства "Красноармійськвугілля".

Встановивши вищезазначені обставини суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів дійшли висновку про те, що постанова від 03.01.2013 про зупинення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем з дотриманням вимог пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам діючого законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх зміни або скасування.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.