Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року

у справі № 39/167 господарського суду Донецької області

за позовом публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс"

про стягнення заборгованості

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс", просило стягнути з відповідача 667 278,00 грн. пені за прострочення постачання продукції за договором № 459 від 09.07.2010 року (а.с. 2-4).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2011 року зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 39/191пд господарського суду Донецької області (а.с. 106).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.05.2013 року провадження у справі поновлено (а.с. 131).

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", просило визнати недійсним п. 10.2 договору поставки № 459 від 09.07.2010 року, укладений між сторонами спору (а.с. 167-171).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.08.2013 року (суддя Кучерява О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року (головуючий Діброва Г.І., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) у прийнятті зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" про визнання недійсним п. 10.2 договору поставки № 459 від 09.07.2010 року, укладеного між сторонами спору відмовлено (а.с. 166).

Ухвала суду мотивована тим, що розгляд справи по суті розпочався у судовому засіданні 06.06.2013 року, тоді як зустрічний позов може бути поданий лише до початку розгляду справи по суті.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило її задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 18, 26 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 208-209).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.11.2013 року (а.с. 206-207).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/879 від 01.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 04.11.2013 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Абзацем 3 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" передбачено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у судовому засіданні 06.06.2013 року здійснювався розгляд справи по суті. Зокрема, з протоколу судового засідання від 06.06.2013 року господарського суду Донецької області вбачається, що судом було роз'яснено права та обов'язки учасників судового засідання, що передбачені ст. ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, а також представником позивача було надано пояснення щодо позовних вимог (а.с. 138).

Згідно реєстраційного штампу господарського суду Донецької області на копії зустрічної позовної заяви (а.с. 167-171), вона була одержана 02.08.2013 року, тобто, після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" право відповідача на подання зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом також пов'язується з початком розгляду господарським судом справи по суті.

У разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суддя відмовляє в його прийнятті на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України як такого, що поданий з порушенням припису частини першої статті 60 ГПК України; при цьому не має значення, з яких причин (поважних чи неповажних) зустрічний позов не було подано до початку такого розгляду. У цьому разі відповідач не позбавлений можливості звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зустрічний позов подано після початку розгляду справи по суті, тобто, з порушенням норм ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених актів, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року у справі № 39/167 залишити без змін.