У листопаді 2010 року державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот", просило розірвати договір № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року, укладений між сторонами; стягнути з відповідача 63 541 107,43 грн. боргу, 3 367 678,83 грн. пені, 4 447 877,52 грн. штрафу, 63 541 107,43 грн. додаткової суми у розмірі авансу (т. 1, а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовано істотним порушенням умов договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року та додаткових угод до нього.

Свої заперечення проти позову відповідач висловив шляхом звернення з зустрічними вимогами (з врахуванням заяви від 20.05.2011 року) про зобов'язання державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" не чинити перешкод у виконанні договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року та прийняти палі, які постачаються на виконання умов зазначеного договору; стягнення 63 541 107,43 грн. штрафних санкцій (т. 1, а.с. 67-69; т. 3, а.с. 73-76).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2010 року у справі призначались технічна та товарознавча (цінова) судові експертизи (т. 2, а.с. 4-6).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2011 року у справі призначалась товарознавча судова експертиза (т. 2, а.с. 95-98).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011 року у справі призначалась технічна судова експертиза (т. 2, а.с. 108-111).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2011 року у справі призначалась судова товарознавча експертиза (т. 2, а.с. 108-111).

Заявою від 06.10.2011 року перший заступник прокурора Одеської області повідомив про вступ у справу (т. 4, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2012 року залучено до участі у справі прокурора Одеської області (т. 8, а.с. 1-5).

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року (суддя Никифорчук М.І.) первісний позов задоволено. Розірвано договір № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" 63 541 107,43 грн. основного боргу; 3 367 678,83 грн. пені; 4 447 877,52 грн. штрафу; 63 541 107,43 грн. додаткової суми у розмірі авансу. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (т. 8, а.с. 68-77).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (позивача за зустрічним позовом) товариство з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" (т. 8, а.с. 128-129).

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року та від 27.09.2012 року у справі призначались судово-товарознавчі експертизи (т. 8, а.с. 142-143; т. 9, а.с. 65-67).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року (головуючий Ліпчанська Н.В., судді Мацюра П.Ф., Разюк Г.П.) рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року скасовано частково. Позов державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" 63 541 107,43 грн. боргу, 250 000,00 грн. пені, 250 000,00 грн. штрафу та судові витрати. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 9, а.с. 144-154).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та виклав у рішенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Чорномортехфлот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило (з урахуванням уточнень до касаційної скарги від 01.11.2013 року) оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити в частині зобов'язання позивача за первісним позовом не чинити перешкод у виконанні договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року (т. 9, а.с. 189-192).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2013 року (т. 9, а.с. 187-188).

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати № 03-05/636 від 11.06.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В., Данилова Т.Б. (т. 9, а.с. 200).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 03.07.2013 року (т. 9, а.с. 207-208).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 року замінено позивача у справі - державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" на державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 10.07.2013 року (т. 9, а.с. 265-266).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 26.07.2013 року (т. 9, а.с. 267-268).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/818 від 24.07.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 10, а.с. 1).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 року (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року) касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.09.2013 року (т. 10, а.с. 2-5).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/705 від 30.08.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О. (т. 10, а.с. 6).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.09.2013 року (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року) розгляд касаційної скарги відкладено на 23.09.2013 року (т. 10, а.с. 7-10).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/760 від 19.09.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Акулова Н.В., Алєєва І.В. (т. 10, а.с. 11).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 21.10.2013 року (т. 10, а.с. 14-18).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 04.11.2013 року (т. 10, а.с. 31-35).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/879 від 01.11.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 04.11.2013 року представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) - державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", відповідача (позивача за зустрічним позовом) - публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2010 року між державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та відкритим акціонерним товариством "Чорномортехфлот" було укладено договір генерального підряду на виконання робіт № СД/Т/ВКБ-24, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за плату відповідно до умов договору за завданням замовника роботи з будівництва перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі № 10 порту, а замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх на умовах, викладених у договорі (т. 1, а.с. 15-22).

Згідно п. 1.2 договору основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, інші показники передбачені проектною документацією, яка затверджена у встановленому порядку (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 2.2 договору підрядник має право отримувати від замовника інформацію, необхідну для виконання робіт за договором та отримувати перепустки у порт на працівників та техніку в установленому в порту порядку (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язався надати підряднику завдання на виконання робіт та передати проектну документацію; забезпечувати підрядника інформацією, необхідною для виконання робіт (т. 1, а.с. 16).

Згідно п. 4.1 договору договірна ціна робіт складає 512 958 912,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 85 493 152,00 грн. і включає в себе плату за використані матеріали, виконану роботу та відшкодування інших витрат підрядника безпосередньо пов'язаних з виконанням даного договору. Договірна ціна робіт за цим договором визначена на основі кошторису, який є додатком № 1 та невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору фінансування робіт проводить замовник за рахунок власних коштів згідно фінансового плану. Замовник протягом 25 робочих днів після отримання дозволу на виконання будівельних робіт проводить авансування підрядника згідно графіку фінансування, який є додатком № 2 та невід'ємною частиною договору. Замовник має право уточнити план фінансування протягом поточного року у разі внесення змін у строки виконання робіт, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт, а також з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт. Одночасно з уточненням плану фінансування сторони вносять зміни в інші умови договору (т. 1, а.с. 18).

Згідно п. 6.1 договору строки виконання робіт за договором визначаються згідно календарного графіку, який є додатком № 3 та невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до п. 7.1 договору здавання підрядником результатів виконаних робіт (об'єкту будівництва), приймання їх замовником оформлюється актом здавання-приймання виконаних робіт, який надається підрядником протягом 5 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт за договором (т. 1, а.с. 18).

Пунктом 11.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення підрядником строків виконання зобов'язання, а саме за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (т. 1. а.с. 20).

Відповідно до п. 11.3 договору підрядник за невиконання умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (матеріалів) та їх результатів несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% їх вартості.

Згідно п. 13.1 договору він діє до 31.12.2012 року (т. 1. а.с. 20).

Відповідно до п. 13.1 договору він діє до 21.12.2012 року (т. 1, а.с. 21).

Пунктом 13.4 договору передбачено, що він може бути розірваний замовником в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання підрядником своїх зобов'язань за договором з повідомленням підрядника, яке має бути отримане ним не менше ніж за 15 календарних днів до дня розірвання договору (т. 1, а.с. 21).

Додатковою угодою № 2 від 24.06.2010 року до договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року у зв'язку з корегуванням планів фінансування та будівництва порту, призупиненням будівництва причалу № 10 та з метою недопущення негативних наслідків виконання зобов'язань перед третіми особами сторони визначили, що підрядник призупиняє будь-які подальші замовлення з метою будівництва причалу № 10, включаючи будь-які вироби, а також використовує суму авансу, передбачену умовами договору виключно для забезпечення оплати замовлення продукції та фактично виконаних об'ємів робіт, не допускаючи перевищення зобов'язань замовника вище суми авансу (т. 1, а.с. 33).

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 року до договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року передбачено, що замовник забезпечує виплату авансу у другому кварталів 2010 року у розмірі 43 394 000 грн., а підрядник забезпечує поставку виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу № 10 відповідно до проекту будівництва не пізніше третього кварталу 2010 року на суму, яка разом з роботами по утворенню території причалу № 10 складає суму, що дорівнює загальній сумі перерахованого замовником авансу - 73 394 000 грн. (т. 1, а.с. 33).

Судами встановлено, що на виконання умов договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року та додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 року до нього замовником було перераховано підряднику грошові кошти платіжними дорученнями № 1930 від 24.03.2010 року у сумі 8 900 000 грн., № 1931 від 23.03.2010 року у сумі 11 000 000грн., № 65 від 23.03.2010 року у сумі 10 100 000 грн. та № 100 від 30.06.2010 року грошові кошти у сумі 43 394 000 грн., загалом на суму 73 394 000 грн.

Згідно довідок вартості виконаних підрядних робіт за квітень та липень 2010 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) виконав роботи частково, а саме: у квітні 2010 року на суму 3 339 519,60 грн., у липні 2010 року на суму 6 513 360,97 грн., всього на загальну суму 9 852 892,57 грн.

Статтею 629 Цивільного кодекс України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за первісним позовом зобов'язання за договором № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року (з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього) щодо поставки виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу № 10 належним чином виконані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, враховуючи неналежне виконання відповідачем (позивачем за зустрічним договором) вимог додаткової угоди № 2 до договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи непоставку відповідачем за первісним позовом виробів паль у вигляді трубної заготовки для монтажу підкранового шляху причалу № 10 та п. 11.2 договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 63 541 107,43 грн. основного боргу та відповідно, нарахованих сум пені і штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Посилаючись на ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині додаткової сплати суми у розмірі авансу, а саме 63 541 107,43 грн.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п. 3 додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 року сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів є саме авансом, а не завдатком.

Враховуючи зазначене, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення 63 541 107,43 грн. додаткової суми у розмірі авансу.

Відповідно до ст. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно звіту про фінансові результати публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" за 2012 рік та балансу на 31.12.2012 року у відповідача за первісним позовом відсутні позитивні фінансові результати в усіх статтях відображені тільки збитки.

Використовуючи право, надане ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, стягнувши з публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом) 250 000,00 грн. пені та 250 000,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна інстанція частково скасувала рішення місцевого господарського суду та прийняла нове рішення про стягнення 63 541 107,43 грн. основного боргу, 250 000,00 грн. пені та 250 000,00 грн. штрафу. В частині первісних вимог про розірвання договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року та в частині зустрічних вимог рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 (v0006600-12) "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 (v0006600-12) "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Оскаржені судові акти вищенаведеним вимогам не відповідають з наступних підстав.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судова колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій договір № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У порушення принципу рівності сторін та змагальності судового процесу судами не перевірені доводи позивача за зустрічним позовом в частині належного виконання сторонами умов договору № СД/Т/ВКБ-24 від 11.03.2010 року, не встановлено, чи були, згідно п. 2.3 договору надані державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" завдання на виконання робіт, інформація, необхідна для виконання робіт та проектна документація з урахуванням посилання публічного акціонерного товариства "Чорномортехфлот" на скасування Державною архітектурно-будівельною інспекцією дозволу № 4/15 від 18.03.2010 року на виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту за вказаним договором.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до п. 2.3 договору замовник зобов'язаний прийняти від підрядника виконані роботи (об'єкт будівництва) за актом про виконані роботи, якщо виконані роботи відповідають умовам договору та оплачувати їх у розмірах і в строки, передбачені договором.

Суди попередніх інстанцій зазначаючи, що публічним акціонерним товариством "Чорномортехфлот" не виконано умов договору не перевірили доводи відповідача за первісним позовом про те, що палі були поставлені на територію порту.

Враховуючи вищенаведене, суди не дослідили, чи повинен був замовник в силу вимог ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України прийняти роботи за актом та зазначити в ньому про відступи від умов договору або інших недоліків.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Місцевий господарський суд не прийняв до уваги висновки експертиз посилаючись на неоднозначність їх висновків.

Проте, як зазначалось, суд оцінює висновок судового експерта за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не скористався можливостями, наданими ч. 3, 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Також місцевий господарський суд, зазначаючи про правильність та обгрунтованість розрахунку стягнення боргу, пені, штрафу не врахував відсутності у матеріалах справи розрахунку позивача за первісним позовом про стягнення штрафу.

Крім того, задовольняючи вимоги про стягнення 63 541 107,43 грн. боргу (авансу) суди не встановили конкретної дати виникнення зобов'язання відповідача за первісним позовом повернення такого авансу, не зазначили пункту договору, на підставі якого повинен повертатись аванс та норму законодавства.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.