Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р.у справі господарського суду №904/1590/13-г Дніпропетровської області за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 10 428,00 грн. пр. Овчинніков Б.С. - дов. №29 від 01.01.13р. пр. Масюк О.В. - дов. №29/81 від 02.01.13р.

У лютому 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 10 428,00грн. плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013р. (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. (судді Широбокова Л.П., Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 428,00грн. плати за користування вагонами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2007р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - власник колії, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці. Зазначена тимчасова угода регулює взаємовідносини позивача та відповідача щодо подачі та забирання вагонів.

За накладною №47191291 порожні вагони власності ДП "Трансгарант-Україна" були прийняті позивачем до перевезення на адресу одержувача - відповідача.

На проміжній станції Приворот відповідно до п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами вагони були затримані за наказом №263 від 30.08.2012р. через зайнятість колій на станції призначення Рядова, у зв'язку з неприйняттям вантажів відповідачем на свою під'їзну колію.

Про затримку цих вагонів вантажоодержувачу були вручені належні повідомлення, про що наявні відмітки в книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження №4 та №5 із підписами представників відповідача, що останнім не заперечується.

За цим фактом станцією затримки Приворот у порядку, передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 30.08.2012р. та акт загальної форми ГУ-23 №16 від 30.08.2012р.

На підставі зазначених актів позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей форми ГУ-46 №№02099379, 06099402 на загальну суму 10 428,00грн. Відомості плати за користування вагонами підписано представниками відповідача із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію", що і стало підставою для звернення з позовом.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ст. 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Згідно із ст.119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Натомість, позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції призначення Рядова з вини вантажоодержувача додано до матеріалів справи акти загальної форми станції Рядова про віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписано представниками відповідача без заперечень, а саме №№2176, 2181/2171, 2183/2173, 2184/2169, 2186/2179, 2187/2177, 2191, 2192, 2193, 2199, 2200/214, 2202, 2203, 2212/2211, 2223/2213, 2230/2214, 2232/2214, 2258/2209, 2357.

Як вбачається з Положення зайнятості колій по станції призначення Рядова на момент видачі наказу №263 від 30.08.2012р. про затримку вагонів на станції Рядова були вільна лише колія №3 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№ 5,6,7,8 зайняті вагонами, які були затримані з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Решта колій, №І, ІІ, 4, 9, 10 - під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЕТП (роботи під'їзної колії та станція Рядова). З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Рядова, а й на підходах до неї. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суди визнали безпідставними.

Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України (457-98-п) , положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вагонів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо), а тому правомірно задовольнили позовні вимоги.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. у справі №904/1590/13-г господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.