Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Бащинський" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року у справі №905/1065/13-г Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизайн та обладнання" до Приватного підприємства "Торговий дім "Бащинський" про стягнення 222 012,69 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім "Бащинський" на свою користь заборгованості у сумі 149 309,20 грн., індексу інфляції в розмірі 2209,11грн., 3% річних у розмірі 7504,76 грн., пені в розмірі 15533,62 грн., збитків у сумі 50681,09 грн. та понесених судових витрат.

05 березня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява, в якій останній здійснив перерахунок штрафних санкцій та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 174567,99 грн. та суму збитків в розмірі 50537,48 грн. загалом 225105,47 грн.

09 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача, в якій останній просив зменшити розмір позовних вимог у зв'язку з перерахуванням суми штрафних санкцій, внаслідок чого, з урахуванням зменшення позовних вимог, сума заборгованості складає 222012,69 грн., з яких сума основного боргу 149319,11 грн., інфляційні витрати у розмірі 2236,54 грн., пеня у розмірі 11779,45 грн., 3% річних у розмірі 8140,11 грн., збитки у розмірі 50537,48 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013 року у справі №905/1065/13-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013р., позов ТОВ "Дизайн та обладнання" задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 141 904 грн. 65 коп., інфляційні витрати в сумі 1265 грн. 30 коп., 3 % річних в розмірі 7403 грн. 23 коп., пеню в розмірі 2284 грн. 09 коп. та 3057,14 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПП "Торговий дім "Бащинський" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року та рішення місцевого господарського суду від 22.04.2013р. скасувати, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 14 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизайн та обладнання" (Продавець) та Приватним підприємством "Торговий будинок "Бащинський" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №19/ОП, за умовами якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, вартість товару (суму договору) та умови оплати, якість товару, порядок приймання-передачі товару, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар передається в асортименті, кількості і по цінам згідно з накладними, які після підписання сторонами, стають невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору передача товару здійснюється партіями за накладними до цього договору.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень .

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується також підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: Якименко І.С., який діяв на підставі довіреності № 5 від 26 січня 2011 року, Бичкова Д.О., яка діяла на підставі довіреностей № 11 від 16 лютого 2011 року, №12 від 16 лютого 2011 року, Бутенко О.О., яка діяла на підставі довіреностей №212 від 16 травня 2011 року, №242 від 26 вересня 2011 року, №252 від 04 листопада 2011 року.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (996-14) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до п. 2.3 договору строк оплати товару по цьому договору становить 30 (тридцять) календарних днів з дати накладної.

Загальна вартість цього договору (сума договору) складається з всього товару, поставленого по всім накладним, які підписані сторонами протягом дії цього договору (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору датою приймання - передачі товару та датою моменту переходу права власності на товар до Покупця сторони вважають дату накладної на товар.

Відповідач частково розрахувався за товар, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що сума заборгованості у розмірі 149689,46 грн., яка виникла у період з січня 2011 по вересень 2012 відповідачем сплачена не була, тому просив суд стягнути вказану суму боргу на його користь.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено належним чином існування у відповідача суми боргу у розмірі 141904,65 грн. При цьому, було відмовлено позивачеві у стягненні заборгованості по накладній №693, оскільки зазначена накладна не підписана з боку відповідача, тому не може бути належним доказом для стягнення суми. Крім того, суд стягнув на користь позивача інфляційні, річні та пеню за неналежне виконання зобов'язання з боку відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, позивачем було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується матеріалами даної справи, а відповідач, в свою чергу, розрахувався за поставлений товар частково. При цьому відповідач не заперечував факт отримання від позивача товару та фат часткової оплати за нього.

Як вказував позивач, сума заборгованості відповідача складає 149 689,46 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2011 року по вересень 2012 року, який підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №085 від 04.12.2012р. про сплату заборгованості з урахуванням штрафних санкцій.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем суми заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 141 904,65 грн.

Що стосується решти суми основного боргу (7 414,46грн.), яку позивач просив стягнути на свою користь згідно накладної №693 від 28.12.2009р., колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано не задовольнили в цій частині позовні вимоги, оскільки вказана накладна не підписана з боку відповідача, тому не може бути належним доказом у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути на його користь 3% річних, інфляційні втрати, пеню та збитки.

Здійснивши перерахунок вказаних сум, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково в цій частині позовні вимоги позивача, стягнувши на користь останнього 2284,09 грн. пені, 1265,30 грн. інфляційних втрат та 7403,23 грн. - 3% річних, з чим колегія Вищого господарського суду України погоджується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано задовольнили заяву відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог стосовно стягнення пені за періоди з 25 лютого 2011 року по 25 серпня 2011 року на суму заборгованості 28313 грн. 60 коп., з 19 березня 2011 року по 19 вересня 2011 року на суму заборгованості 39733 грн. 00 коп., з 23 червня 2011 року по 23 грудня 2011 року на суму заборгованості 5540 грн. 00 коп., оскільки строк позовної давності сплинув.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 50537,48 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Бащинський" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року у справі №905/1065/13-г - без змін.