розглянувши матеріали касаційної скарги Найдиша Івана Васильовичана постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі № 15/30к господарського суду Луганської області за позовом Найдиша Івана Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Агролан" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" про стягнення 217 850, 00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаНайдиш І.В. (особисто)- - відповідачаШайтура О.М.- - третьої особине з'явився

В січні 2009 року Найдиш Іван Васильович звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - дочірнього підприємства "Агролан" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", в якій просить суд стягнути з відповідача вартість частки майна ДП "Агролан" ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" в сумі 217 850, 00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.03.2013 (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 (головуючий Дучал Н.М., судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.) у справі № 15/30к в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Найдиш Іван Васильович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що при виплаті йому частки вартості майна відповідача не враховано вартість майна дочірнього підприємства "Агролан" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", у зв'язку з чим вважає, що його права порушені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" не скористалось правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Найдиш Іван Васильович був учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Агрохім", його вклад в статутний капітал складав 27 % від загального розміру статутного фонду (капіталу).

03.01.2006 позивач заявою від 29.12.2005 повідомив відповідача про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Агрохім" та просив повернути йому повністю в грошовій формі частку в статутному капіталі, яка складає 27 % від статутного фонду (капіталу) товариства.

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Агрохім", оформленим протоколом від 29.01.2006 № 73, Найдиш І.В. виведений зі складу засновників товариства з 29.01.2006 з виплатою йому частки у статутному капіталі у розмірі 27 %, що складає 66,452 грн. та приросту його частки у статутному капіталі 1973,165 грн. Загальна сума складає 1783,106 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.05.2011, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011, у справі № 5/103н-к(11/46н-к) відмовлено Пономарьову М.М. у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" та Найдиша І.В. в частині визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколом № 73 від 29.01.2006.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2012 у справі № 8/227к (11/75к) стягнуто з ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" на користь Найдиша І.В. основний борг у сумі 94 851,00 грн. - частку прибутку, спрямованого на створення страхового резервного фонду товариства.

В межах зазначеної справи судом призначалась судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилось, зокрема, питання про розмір частки прибутку, отриманої товариством в 2005 році, яка належить виплаті позивачу, у зв`язку з його виходом з товариства.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 2063/24, розмір частки прибутку у 2005 році, яка належить виплаті позивачу, у зв`язку з його виходом з товариства складає 1802, 17 тис. грн. Виходячи зі змісту протоколу № 73 загальних зборів від 29.01.2006 із суми, що підлягала сплаті позивачу у зв`язку з його виходом з товариства було виключено суму резервного фонду, а саме 351300 грн., який був утворений 20.01.2006 (відповідно до протоколу № 71 від 20.01.2006), тобто вже після подання заяви про вихід зі складу учасників товариства. Тоді як вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватися на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Таким чином, несплачена частина вартості майна ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню "Агрохім" складала 94 851 грн., у зв'язку з чим, суди дійшли висновку про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2012 у справі № 8/227к (11/75к), мають преюдиційне значення для вирішення спору у даній справи.

Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про відмову у позові, враховуючи наступне.

В своїй позовній заяві позивач послався на те, що при виплаті йому частки вартості майна відповідача не враховано вартість майна дочірнього підприємства "Агролан" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", у зв'язку з чим вважає, що його права порушені. Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статтю 148 Господарського кодексу України та статтю 54 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пунктів 1.1. 1.2. Статуту дочірнього підприємства "Агролан" товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", зареєстрованого 10.02.1999 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) (далі - "Статут") дочірнє підприємство "Агролан" (далі - "Підприємство") створене товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма з агрохімічного обслуговування сільського господарства"Агрохім" (далі - "Засновник"). Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку, штамп і бланки зі своїм найменуванням, власний товарний знак, знак обслуговування та інші символи юридичної особи.

Відповідно до пункту 3.3. цього Статуту Засновник наділяє дочірнє Підприємство статутним фондом в розмірі 250 000, 00 грн.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (пункт 7.4.Статуту).

Чистий прибуток Підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, відсотків по кредитах банків, внеску передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, відрахування у галузеві інвестиційні фонди, залишається у повному його розпорядженні (пункт 7.5. Статуту).

Відповідно до пунктів 11, 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 26.04.2000 № 91 (z0284-00) , пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19, внесок засновника до статутного капіталу дочірнього підприємства приводить до появи у складі активів Засновника, починаючи з дати внесення активів, довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та як свідчить Баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" станом на 31 грудня 2005 року, вказані відомості відображені в останньому за кодом рядка 040.

В пункті 3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України в від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2012р., у справі № 8/227к(11/75к) стягнуто з ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" на користь Найдиша І.В. основний борг у сумі 94 851,00 грн. - частку прибутку, спрямованого на створення страхового резервного фонду товариства. Судовими рішеннями встановлено, що зазначену у рішенні загальних зборів від 29.01.2006 (протокол № 73) суму коштів ТОВ "Луганське підприємство "Агрохім" сплатило на користь позивача у період з 04.04.2006 по 11.04.2006. Наявними у справі доказами, в тому числі висновком судово-економічної експертизи № 2063/24 від 19.03.2009, проведеної по даній справі підтверджено обґрунтованість як вищезгаданого рішення загальних зборів, так і факту виплати зазначеної суми коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок вартості частки майна Найдиша І.В. в статутному капіталі ТОВ "Луганське підприємство "Агрохім" проведено, визначена частка прибутку виплачена позивачу, враховуючи відображення в Балансі ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" станом на 31 грудня 2005 року у складі активів довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі, тобто враховуючи участь ТОВ "Агрохім" в ДП "Агролан".

Встановивши на підставі сукупності поданих доказів зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.