Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів: Студенця В.І. (доповідач), Грека Б.М., Жукової Л.В., за участю представників сторін позивача - Кульчицький О.В.; відповідача - Хайнус В.О.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 у справі № 914/1143/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранова компанія "Спецтехсервіс" про стягнення 10 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранова компанія "Спецтехсервіс" (далі - ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс") про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.03.2013 порушено провадження у справі № 914/1143/13 за позовом ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" до ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" про стягнення 10 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2013 (суддя Щигельська О.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Малех І.Б., судді Желік М.Б., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" - без задоволення

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013, ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 04.09.2013.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 03.09.2013 № 05-05/1037 у зв'язку з перебуванням суддів Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М. у відпустці, для розгляду справи № 914/1143/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 04.09.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Грек Б.М., Жукова Л.В.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" перераховано на рахунок ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" 10 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3821173 від 17.04.2012.

ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" звернулося до ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" з листом вих. №14/08/12-01 від 14.08.2012 про їх повернення.

ТОВ "Кранова техніка "Спецтехсервіс" вимогу ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" залишило без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" до ТОВ "Кранова техніка "Спецтехсервіс" про стягнення 10 000,00 грн., як безпідставно набутих коштів.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи із змісту зазначеної статті, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов, зокрема, є набуття або збереження майна, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи і обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається, шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" 13.04.2012 виписано ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" рахунок-фактуру №К-1203281 на суму 240 000,00грн. для оплати за краново-маніпуляційну установку РК10000 в.с.10,1м з монтажем, згідно додатку №1 до договору №ГЛК-1203281 від 13.04.2013.

ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" здійснило часткову оплату згідно вказаного рахунку в розмірі 10 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №3821173 від 17.04.2012. В графі призначення платежу зазначено: "Оплата за краново-маніпул. установку, згідно рах.№К-1203281 від 13.04.2012р.".

На оплачену суму ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" як продавець виписало покупцю - ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" 17.04.2012 податкову накладну №1, у якій зазначено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №ГЛК-1203281 від 13.04.2012.

Листом №1904/1 від 19.04.2012 ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" повідомило ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" про те, що КМУ РК10000, згідно рахунку-фактури №К-1203281 від 13.04.2012 буде готовий до відвантаження 11.06.2012 та просив здійснити оплату за товар не пізніше вказаної дати.

ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" 04.06.2012 придбала відповідну краново-маніпуляторну установку у ТОВ "Спецтехсервіс", про що свідчить підписана представниками товариств видаткова накладна №РН-000024.

ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" листом №0506/1 від 05.06.2012 повідомило ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" про те, що товар готовий до відвантаження та просив здійснити оплату за нього в розмірі 230 000,00грн. протягом п'яти днів.

Відповіді на вказані листи ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" не отримано, вказаний товар, а саме - краново-маніпуляторну установку ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" не прийнято.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення з ТОВ "Кранова компанія "Спецтехсервіс" безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Доводи ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" наведені в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 у справі № 914/1143/13 - без змін.