Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Крокус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 927/262/13-г за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства "Крокус" про стягнення 28745,64 грн.

за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4, від відповідача: Молчанов Ю.І. (довіреність № 5 від 03.12.2012), -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у лютому 2013 року звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Крокус" про стягнення 11031,00 грн. заборгованості та 17714,64 грн. пені за договором б/н від 04.11.2011.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2013 у справі № 927/262/13-г (суддя Мурашко І.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючого, Коршун Н.М., Шевченка Е.О.), позов частково задоволено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Крокус" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 11031,00 грн. заборгованості, 31,73 грн. пені, 662,05 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 927/262/13-г скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядником) та Селянським (фермерським) господарством "Крокус" (замовником) 04.11.2011 укладено договір б/н, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати капітальний ремонт побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ (великої рогатої худоби) у с. Вербичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику майданчик для проведення будівельних робіт, забезпечити своєчасне фінансування, забезпечити необхідними матеріалами, прийняти закінчений об'єкт і повністю розрахуватись.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору, загальна вартість всіх вказаних у договорі робіт становить 179731,00 грн. Замовник проводить розрахунки поетапно на підставі підписаних актів виконаних робіт за формами КБ-2 та КБ-3. Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-х банківських днів після приймання об'єкта комісією та складання актів за формами КБ-2 та КБ-3.

Згідно з пунктами 5.2., 5.3. договору, приймання виконаних робіт від виконавця оформлюється актом, який підписується обома сторонами.

Судами обох інстанцій встановлено, що кошторисну документацію на будівельні роботи виготовлено на замовлення відповідача. Позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії договору № 14-2012 на виконання (передачу) кошторисної документації від 07.05.2012, акта здачі-приймання проектно-технічної документації по договору № 14-2012 від 15.05.2012, додатку № 1 до договору № 14-2012 - кошторис № 1 на проектні (вишукувальні) роботи, банківську виписку про оплату позивачем кошторисної документації, робочий проект капітального ремонту побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ у с. Вербичі, Ріпкинський район, Чернігівської області; локальні кошториси 2-1-1, 2-1-2, 2-1-3.

Згідно з пунктом 1 договору № 14-2012 на виконання (передачу) кошторисної документації від 07.05.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Архпроект" (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством "Крокус" (замовник), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з розробки кошторисної документації: РП "Капітальний ремонт побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області". Строк виготовлення кошторисної документації - травень 2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектний інститут "Архпроект" надано послуги з виготовлення кошторисної документації Селянському (фермерському) господарству "Крокус" відповідно до умов договору № 14-2012, що підтверджується актом здачі-приймання проектно-технічної продукції по договору № 14-2012 від 15.02.2012.

Позивачем виконано роботи з капітального ремонту побутово-виробничих приміщень ферми ВРХ у с. Вербичі, Ріпкинського району, Чернігівської області на загальну суму 175231,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів приймання виконаних робіт за січень-квітень 2012 року та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (витрат) за вказаний період, які підписані замовником та скріплені його печаткою.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем частково. На час подання позову до суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становить 11031,00 грн.

Позивачем 14.01.2013 направлено відповідачу лист б/н з вимогою про оплату заборгованості за виконані роботи.

Відповідачем не надано доказів сплати зазначеної заборгованості.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 11031,00 грн. на підставі частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, частин 1,2, 3 статті 844 Цивільного кодексу України, статті 882 Цивільного кодексу України, враховуючи, що відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання з оплати робіт не виконано, за отримані роботи в повному розмірі не розрахувався.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 7.10. договору, замовник, в разі прострочення оплати, несе відповідальність за строки оплати робіт, сплачуючи підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 31,73 грн. пені за період з 14.02.2013 по 20.02.2013 включно на підставі частин 4,6 статті 231 Господарського кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи прострочення оплати заборгованості за виконані роботи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Крокус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 927/262/13-г залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 927/262/13-г залишити без змін.