Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Заріцької А.О., суддів Білошкап О.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол" на постанову та рішення Львівського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2013 року господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2012 рокуу справі господарського суду № 5/30/5022-809/2011 Тернопільської областіза позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю "КМД - Трейдінвест Україна" товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол" про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 1 126 200 грн., за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол" Микитовича П.М.,

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.12.2012р. у справі № 5/30/5022-809/2011 (суддя Андрушків Г.З.) задоволено позов ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна" (первісний позивач ПАТ "Укрінбанк") до ТзОВ "Аріол" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника.

З ТзОВ "Аріол" на користь ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна" стягнуто частину заборгованості за кредитним договором № 105/07 від 31.07.2007р. в сумі 1 126 200,00 грн., з яких: 854 787,86 грн. - заборгованість по сплаті кредиту та 271 412,14 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р., шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу від 01.08.2007р., зареєстрованого в реєстрі за № 8489, на суму заставної вартості 1 126 200,00 грн., а саме: легковий автомобіль марки CADILLAC ESKALADE 6.2, 2006 року випуску, кузов №GYFK 63817R240084, державний номер ВО 9376 АЕ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 146200,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO TF69Y, 2005 року випуску, кузов №(VIN)SUPTF69YD 6W264010, державний номер ВО 2600 АС, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO TF69Y, 2006 року випуску, кузов № (VIN) SUPTF69YD6W267003, державний номер ВО 3202 АС, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов №SUPTF69YD6W 298159, державний номер ВО 4273 АЕ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 298393, державний номер ВО 4274 АЕ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF 69YD6W 298395, державний номер ВО 4275 АЕ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 297925, державний номер ВО 4276 АЕ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов SUPTF69YD6W 298748, державний номер ВО 4277 АЕ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 298869, державний номер ВО 4278 АЕ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 50000,00грн.; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 297927, державний номер ВО 4279 АЕ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 50000,00грн.; фургон-с марки DONG FENG EQ 1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі № Y6DB05100609500595, державний номер ВО 1372 АС, заставна вартість - початкова ціна реалізації 55000,00грн.; фургон-с марки DONG FENG EQ 1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі № Y6DB0510060950105, державний номер ВО 1374 АС, заставна вартість -початкова ціна реалізації 55000,00грн.; фургон-с марки DONG FENG EQ 1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі № Y6DB0510060950090, державний номер ВО 1373 АС, заставна вартість - початкова ціна реалізації 55000,00грн.; фургон-с марки DONG FENG EQ 1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі №Y6DB0510050950025, державний номер ВО 9590 АВ, заставна вартість -початкова ціна реалізації 55000,00грн.; фургон-с марки DONG FENG EQ 1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі №Y6DB0510050950065, державний номер ВО 9589 АВ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 55000,00грн.; фургон-с марки MERCEDES-BENZ 1214, 1996 року випуску, шасі №WDB 6750331 К150162, державний номер 01806 ТЕ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 90000,00грн.; фургон ізотермічний марки IVECO 130Е15, 1999 року випуску, шасі № ZCFA1GA 4002052778, державний номер ВО 5214 АА, заставна вартість - початкова ціна реалізації 95000,00грн.; фургон ізотермічний марки ОРЕL Моvano Sovab, 2001 року випуску, шасі № VN1U9CGK524842775, державний номер 03786 ТЕ, заставна вартість - початкова ціна реалізації 70000,00грн., що належать ТзОВ "Аріол" для продажу на аукціоні (публічних торгах) за початковою ціною реалізації транспортних засобів, встановленою договором застави транспортного засобу від 01.08.2007р., на загальну суму 1 126 200,00 грн. Стягнуто з ТзОВ "Аріол" на користь ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна" - 11 262,00 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. в повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2013 року апеляційну скаргу ТзОВ "Аріол" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішенням, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Касаційну скаргу обґрунтовував доводами про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судами не враховано, що новий кредитор не виконав вимог закону і не передав ТзОВ "Аріол" первинних документів про перехід до нового кредитора права вимоги за кредитним договором та за договором застави. Тому до ТзОВ "Аріол" мають бути застосовані наслідки передбачені ст. 517 ЦК України про не виконання боржником свого обов'язку новому кредитору. Крім того, заявник касаційної скарги посилається на невиконання позивачем вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який є спеціальним законодавчим актом і визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна. Просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2013 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2012 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 липня 2007 року між АТ "Український інноваційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк", та ТзОВ "Аріол" (позичальник) укладено кредитний договір № 105/07, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з кінцевим терміном погашення 30 липня 2010 року з лімітом кредитної лінії 1590000 доларів США (а.с.15-17, т.1).

У відповідності до п. 3.4.1 договору позичальник сплачує банку проценти в розмірі 11,5% річних терміном на один рік, з другого року користування кредитом процентна ставка встановлюється в розмірі 15% річних без щомісячної комісії.

Позичальник зобов'язувався погашати кредит згідно графіку зменшення ліміту заборгованості (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору. Граничним терміном повернення кредиту договором визначено 30 липня 2010 року з урахуванням встановленого цим договором ліміту кредитної лінії. Повернення кредиту передбачалося шляхом перерахування коштів позичальником на рахунок, вказаний в п. 5.1.3 цього договору (п. 3.5.1 договору).

Обов'язки та права сторін передбачені у розділі V кредитного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання (неналежне виконання) умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів відповідно до умов цього договору (п. 8.1 договору).

3 серпня 2007 року та 1 грудня 2008 року між банком та позичальником було укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/07 від 31липня 2007 року, а 27 листопада 2008 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору № 105/07 від 31липня 2007 року.

В забезпечення виконання позичальником умов вказаного вище кредитного договору 1 серпня 2007 року між АТ "Український інноваційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк" (заставодержатель) та ТзОВ "Аріол" (заставодавець) укладено договір застави транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.2 договору застави заставодавець передає в забезпечення виконання умов кредитного договору та цього договору належні йому транспортні засоби, а саме: легковий автомобіль марки CADILLAC ESCALADE 6.2, 2006 року випуску, кузов №GYFK63817R240084, державний номер ВО 9376 АЕ: легковий автомобіль марки DAEWOO TF69Y, 2005 року випуску, кузов № (VIN)SUPTF69YD6W264010, державний номер ВО 2600 АС; легковий автомобіль марки DAEWOO TF69Y, 2006 року випуску, кузов №(VIN)SUPTF69YD6W267003, державний номер ВО 3202 АС; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов №SUPTF69YD6W298159, державний номер ВО 4273 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 298393, державний номер ВО 4274 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W 298395, державний номер ВО 4275 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов №SUPTF69YD6W297925, державний номер ВО 4276 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов №SUPTF69YD6W298748, державний номер ВО 4277 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов №SUPTF69 YD6W298869, державний номер ВО 4278 АЕ; легковий автомобіль марки DAEWOO LANOS 1.5, 2006 року випуску, кузов № SUPTF69YD6W297927, державний номер ВО 4279 АЕ; фургон-с марки DONG FENG EQ1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі №Y6DB05100609500595, державний номер ВО 1372 АС; фургон-с марки DONG FENG EQ1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі №Y6DB0510060950105, державний номер ВО1374 АС; фургон - с марки DONG FENG EQ1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі № Y6DB 0510060950090, державний номер ВО 13 73 АС; фургон - с марки DONG FENG EQ1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі №Y6DB0510050950025, державний номер ВО 9590 АВ; фургон - с марки DONG FENG EQ1044AMУ2, 2005 року випуску, шасі № Y6DB0510050950065, державний номер ВО 9589 АВ; фургон - с марки MERCEDES-BENZ 1214, 1996 року випуску, шасі №WDB6750331К150162, державний номер 01806 ТЕ; фургон ізотермічний марки IVECO 130 Е 15, 1999 року випуску, шасі № ZCFA1GA4002052778, державний номер ВО 52 14 АА; фургон ізотермічний марки ОРЕL Моvano Sovab, 2001 року випуску, шасі № VN1U9CGK524842775, державний номер 037 86 ТЕ, (далі - заставленіні автомобілі).

Передані в заставу автомобілі боржника за згодою сторін оцінені у сумі 1 126 200,00 грн. (п.2.2 договору застави).

Пунктом 2.4 договору застави передбачено, що при частковому виконанні заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, у випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором, чи внесення інших змін до умов кредитного договору (шляхом укладення додаткових договорів до нього), предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до п. 2.5 договору застави на строк дії кредитного договору та цього договору заставлені автомобілі залишаються у володінні та користуванні заставодавця і знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Фабрична, 34а.

Пунктом 3.1.4 передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені автомобілі, зокрема, якщо у момент настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання воно не буде виконано (частково чи в повному обсязі).

Згідно п. 6.1 договору застави в разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором та цим договором, заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставлених автомобілів свої вимоги у розмірі, визначеному кредитним договором та цим договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування суми кредиту, процентів за кредитом, пені, штрафу, збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на автомобілі, та їх реалізацією (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Початкова ціна заставлених автомобілів для їх продажу з публічних торгів п. 6.5 договору застави встановлена в розмірі 1 126 200,00 грн.

Згідно п. 7.1 договір застави транспортного засобу набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання ними зобов'язань за кредитним договором та цим договором.

Судами попередніх інстанцій з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу окремими траншами по кредитній лінії кредит в сумі 1 590 000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 16 травня 2007 року, факт отримання вказаної суми кредиту відповідачем не оспорюється.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 жовтня 2012 року між ПАТ "Український інноваційний банк" (первісний кредитор) та ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору №105/07 від 31 липня 2007р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником ТзОВ "Аріол".

За цим договором новий кредитор одержує усі права (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п.1.2т договору).

В пункті 2.1 договору вказано, що відступлення права вимоги здійснюється на платній основі. Ціна відступлення права вимоги становить 7 500 000,00 грн.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено обов'язок нового кредитора перерахувати на рахунок первісного кредитора 5 000 000,00 грн. протягом одного банківського дня з дати укладення договору.

Згідно п. 3.2 договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника, іпотекодавця та поручителів про відступлення права вимоги за цим договором, іпотечним договором, договором застави та договорами поруки шляхом направлення їм письмового повідомлення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що платіжним дорученням №1 від 10 жовтня 2012 року новий кредитор перерахував на рахунок первісного кредитора передбачену пунктом 2.2.1 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором частину ціни відступлення в сумі 5 000 000,00 грн. 12 жовтня 2012 року первісний кредитор надіслав відповідачу повідомлення № 833 від про відступлення права вимоги за кредитним договором № 105/07 від 31 липня 2007 року новому кредитору - ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 жовтня 2012 року між ПАТ "Український інноваційний банк" (первісний кредитор) та ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу, від 1 серпня 2007 року, реєстраційний № 8489, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права за договором застави транспортного засобу, укладеного 1 серпня 2007 року між первісним кредитором та ТзОВ "Аріол" і стає заставодержателем предмета застави, належного заставодавцю. Відповідно до п. 2.4. договору право вимоги є відступленим за умови надходження на рахунок первісного кредитора платежу, передбаченого п. 2.2.1 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором.

В рішенні та постанові суди попередніх інстанцій також відмітили, що 12 жовтня 2012 року первісний кредитор надіслав відповідачу повідомлення № 836 про відступлення права вимоги за договором застави транспортного засобу новому кредитору - ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна"

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24 жовтня 2012 року за клопотанням ПАТ "Український інноваційний банк", у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні, а саме передання банком своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), суд першої інстанції здійснив процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача з ПАТ "Український інноваційний банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "КМД - Трейдінвест Україна".

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ТзОВ "Аріол" свої зобов'язання за кредитним договором № 105/07 від 31 липня 2007 року, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом в строк, визначений пунктом 3.5.1. договору, не виконав. Станом на 16 травня 2011 року заборгував банку 1 703 054,16 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 16 травня 2011 року становить 13 587 817,62 грн. Оскільки згідно договорів про відступлення права вимоги ПАТ "Укрінбанк" (первісний кредитор) відступив своє право вимоги за кредитним договором та укладеним на його виконання договором застави транспортних засобів, новому кредитору - ТзОВ "КМД-Трейдінвест Україна", на користь останнього і вирішено спір про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції, послався на факт невиконання позичальником взятих на себе зобов'язання за кредитним договором №105/07 від 31 липня 2007 року щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування ним, і погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що ТзОВ "КМД - Трейдінвест Україна" набуло права задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно боржника.

Однак колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не може оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і суперечать вимогам чинного законодавства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Статтею 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст.ст. 512, 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор (у кредитних, господарських правовідносинах) це юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

Отже, вказаними вище нормами ЦК України (435-15) передбачена заміна кредитора - сторони у зобов'язанні, що фактично є відступленням права вимоги іншому кредитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ГПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник же, має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Виходячи з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, обґрунтувань висновків наведених у оскаржуваних судових рішеннях і враховуючи, що докази повідомлення боржника про зміну умов виконання зобов'язання та докази щодо передачі новому кредитору всіх документів, які підтверджують права, що передаються новому кредитору, надані позивачем лише на виконання ухвал суду, до того ж, останні з них надані у день прийняття судом рішення, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги про неналежне виконання первісним і новим кредиторами вимог ст. 517 ЦК України, зокрема, що стосуються боржника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Застава є видом (способом) забезпечення виконання зобов'язання і покладені в основу договору застави правовідносини за своєю правовою природою відрізняються від такого виду договірних зобов'язань, як кредит.

Слід враховувати, що на відміну від кредитного договору № 105/07 від 31 липня 2007 року, договір застави транспортного засобу від 1серпня 2007 року нотаріально посвідчений. Тому, за умови відступлення заставодержателем свого права іншій особі, до того ж, не фінансовій установі, до нотаріально посвідченого договору застави мають бути внесені відповідні зміни в порядку встановленому для таких договорів.

Однак, позивач доказів про укладення додаткової нотаріально посвідченої угоди про внесення змін до договору застави, щодо заміни заставодержателя, суду не надав.

Статтями 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що саме заставодержатель, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За наведених обставин відступлення права вимоги за договором застави само по собі не породжує у особи, яка в цьому договорі визначена як новий кредитор, беззаперечного права вимагати звернення стягнення на рухоме майно за договором застави, укладеним з іншим заставодержателем - первісним позивачем.

Колегія суддів також зауважує, що здійснюючи процесуальне правонаступництво і замінюючи позивача - фінансову установу, іншою юридичною особою, суди попередніх інстанцій не врахували обмежень щодо кола кредитодавців, встановлених, зокрема, ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про застосування у даному господарському спорі про звернення стягнення на заставлене рухоме майно боржника положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

Зокрема, апеляційний господарський суд не визнав переконливими та відхилив доводи відповідача про те, що позивачем не дотримано процедури та порядку звернення стягнення на обтяжене майно, що встановлені ст.ст. 25, 27, 42 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". При цьому послався на те, що приписи ст. 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 589, 590 ЦК України, на підставі яких позивач набув права задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є предметом даного спору, не суперечать положенням Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) . Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року №1255-ІV (1255-15) набрав чинності 1 січня 2004 року і визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Таким чином, названий закон є спеціальним при вирішенні питань про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження.

Предметом обтяження за Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 42 вказаного вище Закону держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

До забезпечувальних обтяжень, крім інших, належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) , що виникає на підставі договору.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) . Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 24).

Статтею 25 вказаного Закону визначено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Матеріали справи даних на підтвердження виконання первісним позивачем та його правонаступником вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , не містять. Наведене позбавляло позивача можливості звернутися до суду з даною вимогою про звернення стягнення на заставлене рухоме майно, оскільки право на звернення стягнення на обтяжене рухоме майно виникає за умови виконання ряду положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) наведених вище.

Статтями 32, 34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Всупереч наведеним нормам процесуального права, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання ним наведених вище положень діючого законодавства, що забезпечувало його право вимагати звернення стягнення на заставлене, відповідно до договору застави від 1 серпня 2007 року, майно відповідача.

Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було правових підстав для прийняття рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Всупереч вимогам ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції недоліків прийнятого рішення не усунув, тому постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову ТзОВ "КМД - Трейдінвест Україна" у позові до ТОВ "Аріол" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2013 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 11 грудня 2012 року у справі № 5/30/5022-809/2011, скасувати.

Прийняти нове рішення: Товариству з обмеженою відповідальністю "КМД - Трейдінвест Україна" у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол", про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно, відмовити.