Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Металкомплект-2001" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 рокуу справі № 913/114/13-г господарського суду Луганської області за позовом Приватного підприємства "Металкомплект-2001" до Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" про стягнення 762 909, 92 грн. в судовому засіданні взяв участь представник відповідача Матвійчук Ю.Д. дов. б/н від 20.05.2011 року

Приватного підприємства "Металкомплект-2001" (далі за текстом - ПП "Металкомплект-2001") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" (далі за текстом - ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод") про стягнення 762 909, 92 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.03.2013 року у справі № 913/114/13-г у задоволенні позовних вимог ПП "Металакомплект-2001" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Металакомплект-2001" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 05.03.2013 року у справі № 913/114/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року у справі № 913/114/13-г апеляційну скаргу ПП "Металкомплект-2001" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 05.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПП "Металкомплект-2001" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року у справі № 913/114/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 11, 526, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року № 03-05/120 для перегляду в касаційному порядку справи № 913/114/13-г у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Ходаківська І.П., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.08.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.08.2013 року № 03-05/1096 для перегляду в касаційному порядку справи № 913/114/13-г у зв'язку з тим, що в період з 07.08.2013 року по 09.08.2013 року суддя Першиков Є.В. перебуватиме у відпустці., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Металокомплект-2001" звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 762 909, 92 грн., який мотивовано тим, що у період з 23.02.2010 року по 05.06.2010 року відповідачу був поставлений товар - чавун переробний некондиційний в кількості - 1 341, 95 т на загальну суму 2 054 743, 99 грн., проте поставлений товар був оплачений відповідачем частково в сумі 1 291 834, 07 грн., отже заборгованість становить 762 909, 92 грн.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № 6/193/2011 було відмовлено ПП "Металкомплект" у задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 762 909, 92 грн., втрат від інфляції, процентів річних та пені, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором № 38 від 18.02.2010 року з огляду на те, що здійсненні позивачем поставки проведені не в межах договору № 38 від 18.02.2010 року, оскільки первинні документи не містять підстави поставки товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов'язання щодо поставки товару, а саме правочин здійснено в усній формі.

Судами встановлено, що в підтвердження заявлених вимог позивачем представлені ксерокопії рахунків-фактур на оплату чавуну переробного №№ СФ-0000053 від 25.03.2010, СФ-0000054 від 30.03.2010, СФ-0000059 від 07.04.2010, СФ-0000101 від 15.04.2010, СФ-0000099 від 22.04.2010, СФ-0000102 від 23.04.2010, СФ-0000103 від 27.04.2010, СФ-0000105 від 30.04.2010, СФ-0000098 від 07.05.2010, СФ-0000137 від 26.05.2010, СФ-0000138 від 28.05.2010, СФ-0000140 від 29.05.2010, СФ-0000141 від 01.06.2010 СФ-0000142 від 02.06.2010 в кількості 919,22 т по ціні 1166 грн. 67 коп. (без ПДВ); № СФ-0000031 від 23.02.2010 в кількості 67,800 т, по ціні 1041 грн. 67 коп. (без ПДВ); № СФ-0000032 від 23.02.2010 в кількості 1,000 т, по ціні 1988 грн. 00 коп. (без ПДВ); №№ СФ-0000079 від 12.04.2010, СФ-0000104 від 28.04.2010, СФ-0000139 від 31.05.2010 в кількості 151,03 т, по ціні 1916 грн. 67 коп. (без ПДВ); № СФ-0000144 від 05.06.2010 в кількості 69,000 т, по ціні 1750 грн. 00 коп. (без ПДВ); № СФ-0000143 від 03.06.2010 в кількості 68,300 т, по ціні 1125 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Також, судами попередніх інстанцій досліджено видаткові накладні, в якості підтвердження поставки чавуну переробного некондиційного, №№ РН-0000050 від 25.03.2010, РН-0000051 від 30.03.2010, РН0000054 від 04.04.2010, РН-0000053 від 05.04.2010, РН-0000101 від 15.04.2010, РН-0000102 від 22.04.2010, РН-0000103 від 23.04.2010, РН-0000104 від 27.04.2010, РН-0000106 від 30.04.2010, РН-0000138 від 29.05.2010, РН-0000139 від 01.06.2010, РН-0000140 від 02.06.2010 в кількості 985,82 т, по ціні 1 166 грн. 00 коп. (без ПДВ); № РН-0000032 від 23.02.2010 в кількості 67, 80 т, по ціні 1 041 грн. 00 коп. (без ПДВ); № № РН-0000071 від 12.04.2010, РН-0000105 від 28.04.2010, РН-0000137 від 31.05.2010 в кількості 151, 03 т, по ціні 1 916 грн. 67 коп. (без ПДВ); № РН-0000142 від 05.06.2010 в кількості 69, 00 т, по ціні 1 750 грн. 00 коп. (без ПДВ); № РН-0000141 від 03.06.2010 в кількості 68, 30 т, по ціні 1 125, 00 грн.(без ПДВ), а також копії приймально-здавальних актів б/н від 22.02.2010, 26.03.2010, 30.03.2010, 05.04.2010, 08.04.2010, 12.04.2010, 15.04.2010, 22.04.2010, 23.04.2010, 27.04.2010, 28.04.2010, 30.04.2010, 07.05.2010, 26.05.2010, 28.05.2010, 29.05.2010, 31.05.2010, 01.06.2010, 02.06.2010, 03.06.2010, 05.06.2010 на приймання чавуну передільного на загальну суму 2 240 898, 52 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що ксерокопії видаткових накладних та приймально-здавальних актів від імені постачальника ПП "Металкомплект-2001" підписані Стреблянським Р.О., підпис якого засвідчений печаткою підприємства, від імені одержувача закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" особою, прізвище і посада якої не вказані, підпис засвідчений печаткою канцелярії відповідача, графа в накладній стосовно повноважень особи на одержання товару (довіреність та дата її видачі) не заповнені.

Крім того, позивачем в підтвердження заявлених вимог представлені - залізничні квитанції про приймання вантажу № 52178756 від 27.03.2010, № 52178772 від 31.03.2010, № 52179003 від 02.04.2010, № 52178989 від 03.06.2010, № 52178994, № 52178996 від 04.06.2010, № 52178788 від 04.04.2010, № 52178797 від 09.04.2010, № 52178811 від 13.04.2010, № 52178822 від 17.04.2010, № 52178845 від 24.04.2010, № 52178857 від 28.04.2010, № 52178865 від 02.05.2010, № 52178891 від 09.05.2010, № 52178961 від 27.05.2010, № 52178980 від 30.05.2010, № 52178972 від 30.05.2010, № 52178984 від 02.06.2010, за змістом яких відправником ПП "Металкомплект-2001" на адресу ЗАТ "Луганський ливарно-механічний завод" в вагонах №№ 63280994, 67189746, 67897843, 65354011, 65750572, 66228362, 64530157, 65325573, 65083909, 66038928, 65350662, 67867333, 67859710, 65556300, 67911958, 67902171, 60662954, 66064304 відправлений товар - шлаки металургійні загальною вагою брутто - 1652300 нето - 1251000 (а. с. 99, 101 - 103, 105 - 119); залізнична квитанція приймання вантажу № 52178643 від 23.02.2010, згідно якої відправником ПП "Металкомплект-2001" на адресу закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" в вагоні № 66067281 відправлені відходи передільного чавуну вагою брутто - 91 600, нетто - 69 000.

Відмовляючи ПП "Металкомплект-2001" в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили копії видаткових накладних від імені одержувача закритого акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" підписані особою, прізвище і посада якої не вказані, підпис засвідчений печаткою канцелярії відповідача, графа в накладній стосовно повноважень особи на одержання товару (довіреність та дата її видачі) не заповнені; у приймально-здавальних актах в графі "прийняв" проставлена печатка канцелярії відповідача, прізвище та посада особи, уповноваженої на приймання вантажу не вказано.

Також, суди вказали, що у залізничних квитанціях про приймання вантажу, на які є посилання у видаткових накладних, як доказ поставки товару відправлений товар зазначений - шлак металургійний, а не чавун переробний.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.01.1999 року затверджено Інструкцію "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" (z0264-99) (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено порядок видачі, продовження й припинення дії та анулювання дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Відповідно до п. 3.4.1. вказаної Інструкції (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Крім того, відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (1893-98-п) , яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної Постанови, особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій досліджувались видаткові накладні, в якості підтвердження поставки чавуну переробного некондиційного, які підписано особою, що відвантажила та особою, що отримувала товар та скріплено печатками сторін, а з огляду на те, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки відповідача, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод".

Проте, всупереч положенням ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляді всіх обставин справи в їх сукупності не було надано належну правову оцінку вказаним фактам, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (z0168-95) передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5. п. 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано наведених норм права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису) закріплено в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999 року.

Проте, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги положення вищевказаної Інструкції та не досліджено, чи були та, якщо були, то яким чином відображені господарські операції щодо спірної поставки товару у бухгалтерському обліку ПП "Металкомплект-2001", як постачальника, та ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод", як покупця.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності та зроблено суперечливі висновки, які судом касаційної інстанції з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України не можуть бути усунені.

Таким чином, всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищевикладене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга приватного підприємства "Металкомплект-2001" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.