Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Цвігун В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" та приватного підприємства "ДІО" на рішення господарського суду м. Києва від 9 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" до приватного підприємства "ДІО" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення,

У жовтні 2012 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства "ДІО" про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 315 м2 у будинку № 4 по вул. Будищанській у м. Києві та повернути його балансоутримувачу за актом прийому-передачі, а також стягнути 62 680 грн 77 коп. боргу (орендна плата, опалення, електроенергія, підігрів води), 4 892 грн 55 коп. пені, 12 278 грн 29 коп. індексу інфляції і 5 470 грн 44 коп. річних з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору від 1 грудня 2005 року № 1911 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг щодо здійснення розрахунків за оренду приміщення та надані комунальні послуги (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 9 січня 2013 року (суддя Ю. Смирнова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року, позов задоволено в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 315 м2 за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 4 та повернути його балансоутримувачу за актом прийому-передачі; у решті позову відмовлено.

Приватне підприємство "ДІО" просить судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог з підстав порушення господарськими судами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 22, 35 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в цій частині відмовити.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" просить судові рішення скасувати в частині відмови в стягненні грошових сум з підстав порушення господарськими судами Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте право на подання відзивів на касаційні скарги не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга приватного підприємства "ДІО" задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" слід задовольнити частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що на умовах договору оренди від 1 грудня 2005 року № 1911 комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" передало приватному підприємству "ДІО" нежитлове приміщення за адресою вул. Будищанська, 4, загальною площею 315 м2. Відповідно до пункту 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі орендодавця.

Сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на дату підписання договору становить 220 грн 50 коп.; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни базової орендної ставки; вартість комунальних послуг сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку 2 до договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги; договір діє до 30 листопада 2006 року і припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункти 3.1., 3.3., 3.8., 9.1., 9.9. договору).

Листом від 19 грудня 2012 року орендодавець повідомив орендаря про припинення договору і просив повернути об'єкт оренди до 31 грудня ц.р.

Орендодавець просить зобов'язати орендаря повернути об'єкт оренди з підстав припинення договору.

Оскільки після закінчення строку договору, орендар продовжував користуватися об'єктом оренди за згодою орендодавця, господарські суди правомірно застосували до спірних відносин правило частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за змістом якого у разі заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається припиненим.

Доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин правила частини 1 статті 17 цього Закону України щодо п'ятирічного терміну договору оренди не можуть бути враховані з огляду на дію правової норми в часі.

Згідно статті 291 Господарського кодексу України договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 9.3. договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом прийому-передачі.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірними і обґрунтованими висновки господарських судів про те, що відповідач безпідставно займає спірне приміщення після припинення дії договору і вимога про повернення об'єкту оренди підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути суму боргу по орендній платі - 364 грн 88 коп., проте не довів його наявності і за цієї обставини господарські суди правомірно відмовили у позові в цій частині.

Як учасник договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, позивач просить стягнути з відповідача вартість наданих комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 49 067 грн 56 коп., електропостачання у розмірі 12 449 грн. 88 коп. та за підігрів води у розмірі 798 грн 45 коп.

Відмовляючи в позові в цій частині, господарські суди, врахувавши преюдиціальність рішення від 26 вересня 2007 року у справі № 35/200 господарського суду м. Києва за участю тих же сторін, дійшли висновків про неможливість надання відповідачеві комунальної послуги з централізованого опалення через демонтаж системи опалення у приміщеннях, якими особа користується.

Крім того, господарські суди не визнали належними подані позивачем докази, на підставі яких можна обрахувати суму боргу, оскільки без первинних документів (акти зняття показань лічильника, табуляграм, тощо) достовірність наведених в них даних жодними чином перевірити неможливо. Водночас позивачем не надано судам жодних доказів, які могли б стати підтвердженням наявності заборгованості відповідача за підігрів води.

Колегія суддів вважає, що таких висновків господарські суди дійшли без урахування всіх обставин справи та вимог закону.

Рішенням від 26 вересня 2007 року у справі № 35/200 господарського суду м. Києва встановлені факти відсутності гарячої води та опалення лише в частині приміщень, у яких розміщено кафе-їдальня і відсутні такі дані щодо приміщень перукарні.

Відповідно до 3.8. договору орендар зобов'язався сплачувати вартість комунальних послуг на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку № 2 до договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги. Зазначеним додатком сторони погодили оплату за теплову енергію, електропостачання, водопостачання і позивач стверджує, що відповідач не виконує зобов'язання в цій частині.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом встановлений статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Покладання господарськими судами лише на позивача тягаря доказування в частині дотримання сторонами умов договору щодо надання і оплати комунальних послуг, у тому числі правомірності відмови споживача від користування послугою з централізованого опалення та відмови оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг, не відповідає вимогам статті 614 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Не застосування господарськими судами до спірних правовідносин статті 614 Цивільного кодексу України зумовлює скасування рішення та постанови в частині вимог позову про стягнення вартості комунальних послуг та передачу справи в цій частині на новий розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу приватного підприємства "ДІО" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 9 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 у частині відмови в стягненні 84 957 грн 17 коп. скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 9 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.