Ткаченко Н.Г. (головуючого), Коробенка Г.П., Куровського С.В. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу за участю:Лівобережної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби представники сторін у судове засідання не з'явилися на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 рокуу справі господарського суду № 34/5005/10262/2012 Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ-ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрікат" про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року порушено провадження у справі № 34/5005/10262/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ХАРКІВ-ХХІ" (далі - ТОВ "АС-ХАРКІВ-ХХІ") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрікат" (далі - ТОВ "Мрікат") за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", (в редакції Закону від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ), як відсутнього боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці - до 11.03.2013 року, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "АС-ХАРКІВ-ХХІ".

Оголошення про визнання ТОВ "Мрікат" банкрутом опубліковано в офіційному друкованому органі України - газеті "Голос України" від 19.12.2012 року № 241 (5491).

05.04.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора банкрута, який, з урахуванням доповнень до нього від 30.06.2013 року, було затверджено ухвалою цього ж суду від 16.05.2013 року (суддя Примак С.А.). Також, вказаною ухвалою місцевого господарського суду було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ "Мрікат", ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Мрікат", провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року (головуючий суддя - Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу Лівобережної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна ДПІ м. Дніпропетровська) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі як ухвалою місцевого господарського суду так і постановою апеляційного господарського суду, Лівобережна ДПІ м. Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року скасувати, а справу - передати на розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію порушення провадження. В обґрунтування доводів касаційної скарги Лівобережна ДПІ м. Дніпропетровська посилається на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, порушення процесуальних норм, а також зазначає, що ліквідація боржника - ТОВ "Мрікат" відбулася без вжиття достатніх заходів, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, зокрема, щодо виявлення керівника боржника, майнових активів, фінансово-господарської діяльності. Крім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд необґрунтовано прийшов до висновку про можливість затвердження поданих ліквідатором банкрута звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; ліквідація боржника - ТОВ "Мрікат" унеможливлює виконання податковими органами, покладених на них обов'язків щодо проведення позапланової документальної перевірки та формування кредиторських вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Мрікат" порушено господарським судом на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується наявними в справі матеріалами, 02.04.2012 року між ТОВ "АС-ХАРКІВ-ХХІ" та ТОВ "Мрікат" було укладено договір поставки товару № 204-1, відповідно до умов п. 5.3 якого, сторони погодили, що розрахунки по договору можуть проводитись із застосуванням вексельної форми розрахунків (а.с. 9-11).

30.05.2012 року між сторонами підписано акт прийому-передачі простого векселя серії АА № 2353923, векселедавцем якого є ТОВ "Мрікат" (а.с. 15), та акт про вексельний платіж (а.с. 16).

Державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 24.10.2012 року опротестовано простий вексель серії АА № 2353923 на суму 35 735 грн. 00 коп. і, на підставі протесту про неоплату векселя, 25.10.2012 року вчинено виконавчий напис № 1-1754, за яким з ТОВ "Мрікат" стягнуто плату за вказаним векселем в розмірі 35 735 грн. 00 коп. (а.с. 17-18).

З огляду на це, звертаючись до місцевого господарського суду, ініціюючий кредитор обґрунтував свою заяву про порушення справи про банкрутство наявністю у боржника заборгованості у загальній сумі 35 735 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору поставки № 204-1 від 02.04.2012 року, податкової накладної № 4 від 14.05.2012 року, видаткової накладної № РН-0514/04 від 14.05.2012 року, простим векселем серії АА № 2353923 від 30.05.2012 року з протестом про неоплату векселя № 1-1754 від 24.10.2012 року та виконавчим написом № 1-1769 від 25.10.2012 року.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що, станом на 27.11.2012 року, боржник - ТОВ "Мрікат" зареєстрований за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, проспект Миру, буд. 12, кв. 415 та відсутній за своїм місцезнаходженням, що підтверджується належними доказами - витягом АА № 323230 від 27.11.2012 року та довідкою № 323248 від 27.11.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин, господарський суд Дніпропетровської області, з висновками якого погодився й Дніпропетровський апеляційний господарський суд, залишивши без змін ухвалу від 16.05.2012 року, визнав доводи заявника про визнання ТОВ "Мрікат" банкрутом обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду та ухвали господарського суду Дніпропетровської області відсутні, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Приписами частини першої статті 18 вказаного Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому, факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру в даному випадку може слугувати безперечним доказом відсутності боржника та повністю узгоджується з іншими доказами у справі.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону про прості і переказні векселі, простий вексель - це цінний папір, який містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Таким чином, в силу правової природи самого векселя, зобов'язання за векселем - є безспірними.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Враховуючи наведене, надані заявником: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.11.2012 року (із внесеним записом № 1 щодо відсутності юридичної особи боржника за місцезнаходженням), виконавчий напис нотаріуса № 1-1754, постанови Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 01.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса № 1-1754 та від 15.11.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, обґрунтовано визнано господарськими судами попередніх інстанцій належними доказами на підтвердження відсутності юридичної особи боржника за місцезнаходженням та безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство ТОВ "Мрікат" за спрощеною процедурою, оскільки вищенаведена ст. 52 Закону передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Що стосується доводів Лівобережної ДПІ м. Дніпропетровська про неможливість здійснити позапланову виїзну перевірку боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства, а тільки встановлюється особливий порядок погашення (задоволення) таких вимог у процедурах банкрутства.

В будь-якому випадку порушення провадження у справ про банкрутство боржника не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової перевірки боржника.

Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, а у разі відмови - орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції у постанові від 20.06.2012 року зазначено, що на час розгляду справи в судовому засіданні Лівобережна ДПІ м. Дніпропетровська не надала суду доказів щодо проведення позапланової перевірки ТОВ "Мрікат" у визначені строки.

Лівобережною ДПІ м. Дніпропетровська не було доведено обставин, про вчинення реальних дій щодо проведення позапланової перевірки, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати обов'язкових платежів, як і не доведено наявності перешкод у проведені такої перевірки, хоча ліквідатор боржника - ТОВ "АС-ХАРКІВ-ХХІ" листами № 14/02 від 14.02.2013 року, № 15/03 від 15.03.2013 року, № 29/04 від 29.04.2013 року повідомляв ДПІ про визнання її кредиторських вимог у сумі 315 грн. 56 коп. та про неможливість надання первинних документів та документів, які відображають фінансово-господарську діяльність ТОВ "Мрікат" у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням.

Ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Натомість, в касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська вказує на те, що при прийнятті апеляційним судом оскаржуваної ухвали не враховано приписи щодо необхідності проведення податковим органом відповідної перевірки.

При цьому, зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не вказує на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення).

А тому, немає підстав вважати, що права вказаної ДПІ на проведення позапланової перевірки були обмежені чи порушені. Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру вимог кредиторів грошові вимоги у сумі 315 грн. 56 коп. (штрафні фінансові санкції), заявлені Лівобережною ДПІ м. Дніпропетровська, були визнані та затверджені судом (а.с. 142).

Доводи касаційної скарги не спростовують обставин справи, що встановлені господарськими судами попередніх інстанцій відповідно до ст. 43 ГПК України.

Припущення Лівобережної ДПІ м. Дніпропетровська про можливе використання боржником схеми мінімізації податкових зобов'язань не можуть впливати на результати розгляду справи, оскільки належно не підтверджені.

За наведених вище обставин, господарський суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута ТОВ "Мрікат" та припинення провадження у справі, з огляду на те, що ліквідатором боржника були здійснені всі, передбачені Законом, дії, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатор боржника належним чином виконував свої обов'язки, які передбачені Законом.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх зміни чи скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.