касаційну скаргу Ліквідатора Приватного підприємства "Голіаф-Груп" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013р.у справі №5009/5053/12 господарського суду Запорізької області за заявою Приватного підприємства "Голіаф-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Пейпер" про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р. було порушено провадження у справі №5009/5053/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Пейпер" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. у справі №5009/5053/12 (суддя: Юлдашев О.О.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Пейпер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Голіаф-Груп".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. у справі №5009/5053/12 (суддя: Юлдашев О.О.) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута ТОВ "Ю.Пейпер" ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у справі №5009/5053/12 (судді: М'ясищев А.М., Будько Н.В., Манжур В.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.04.2013р. скасовано, провадження у справі №5009/5053/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Пейпер" припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В касаційній скарзі Ліквідатор Приватного підприємства "Голіаф-Груп" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу залишити в силі, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 18 січня 2013р.

Суд першої інстанції затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі виходив з того, що у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Пейпер" відсутні активи, за рахунок, яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів, а матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Донецький апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду першої інстанції та скасував ухвалу суду першої інстанції від 16.04.2013р., припинивши провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки ухвала суду першої інстанції вимогам чинного законодавства не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, зокрема в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з кредиторів, повинен бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог чинного законодавства, єдиним належним доказом підтвердження факту відсутності боржника за його місцезнаходження є довідка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Так, згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 01.07.2004р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Порушуючи провадження у справі про банкрутство боржника за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як на доказ відсутності боржника за його місцезнаходженням, суд першої інстанції послався на акт державного виконавця від 12.12.2012р.

Проте, витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців при подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ю.Пейпер" ініціюючим кредитором подано не було.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що боржник не є відсутнім за своїм місцезнаходженням відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.01.2013р. де зазначено, що статус відомостей про ТОВ "Ю.Пейпер" підтверджено за адресою: 69000, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Хортицький р-н, вул. Жукова, 9 і юридична особа знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції належним чином дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що справа про банкрутство ТОВ "Ю.Пейпер", за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, порушена безпідставно і підлягає припиненню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. (v0015700-09) передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у справі про банкрутство ТОВ "Ю.Пейпер" відповідає вимогам закону та підстав для її скасування не вбачається.