( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs31568494) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Київської області (rs29951867) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" на рішення та постанову господарського суду Київської області від 26 лютого 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2013 рокуу справі № 5/097-12 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ-АГРО" про стягнення 39 905 грн. 64 коп. за участю представників: від позивача: Грищенко О.М. від відповідача-2: Салашний М.О.

ТОВ "TVT" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Пирятин Зернопродукт" про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. - 3% річних та стягнення з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" 22974,84 грн. пені, 12 958 грн. інфляційних втрат та 2 972 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.05.2008, укладеним між відповідачем-2 та третьою особою.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2013 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 (судді: Синиця О.Ф. - головуючий, Зеленін В.О., Мальченко А.О.) задоволено позов з підстав обґрунтованості та стягнуто солідарно з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" 1000 грн. 3% річних, стягнуто з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" 12 958грн. інфляційних втрат, 2 972,80 грн. 3% річних, 22 974,84 грн. пені. Стягнуто солідарно з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі ТОВ "Пирятин Зернопродукт" просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 625 ЦК України, та стверджує, що субсидіарні права не можуть передаватись самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2013 у справі № 5/097-12 порушено касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "TVT" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 06.08.2013 по справі №5/097-12 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. (доповідач).

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Пирятин Зернопродукт" зобов'язань за договором купівлі-продажу №050508-ПЗ від 10.05.2008 щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 у справі №13/215-10 стягнуто з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" на користь ТОВ "ТАТ-АГРО" 298000 грн. заборгованості, 182301,48грн. пені, 67787,77грн. штрафу, 108223,59грн. інфляційних втрат, 24438,94 грн. 3% річних. При цьому судом встановлено, що з відповідача-2 стягнуто 3% річних, інфляційні втрати та пеню за період прострочення з 30.10.2008 по 10.05.2010.

На виконання зазначеного рішення суду ТОВ "Пирятин Зернопродукт" сплатило 01.10.2010 грошові кошти в сумі 50000грн., 06.10.2010 - 100000 грн. та 08.11.2010 - 150000 грн.

Також судами встановлено, що 03.09.2012 між ТОВ "ТАТ-АГРО" (первісний кредитор) та ТОВ "TVT" (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №03/09-3, відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ТОВ "Пирятин Зернопродукт" (боржника) сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2008 №050508-ПЗ у розмірі 39905,64 грн. Сума нарахованої пені за період з 11.05.2010 по 07.11.2010 становить 22974, 84 грн., 3% річних за період з 11.05.2010 по 07.11.2010 3972,80 грн., інфляційні втрати за період прострочення з серпня 2010 по жовтень 2010 становлять 12958 грн. (п.2.2 угоди).

ТОВ "TVT" надіслало на адресу боржника повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та вказало, що грошова сума у розмірі 39905,64 грн. підлягає сплаті новому кредитору.

Судами встановлено, що відповідач-2 зазначену суму грошових коштів не сплатив.

10.12.2012 між ТОВ "TVT" як кредитором та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" як поручителем укладено договір поруки № 10-12-2012-2, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Пирятин Зернопродукт" щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру 3% річних згідно договору купівлі-продажу від 10.05.2008 №050508-ПЗ та Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 03.09.2012 у розмірі 1000 грн.

Предметом даного спору є вимога позивача (нового кредитора) про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. 3% річних, та з ТОВ "Пирятин Зернопродукт" 222974,84грн. пені, 12958 грн. інфляційних втрат і 2972 грн. 3% річних за період з 11.05.2010 по 07.11.2010 у зв'язку з порушенням виконання відповідачем-2 грошового зобов'язання за договором №050508-ПЗ від 10.05.2008, заборгованість за яким стягнуто в судовому порядку у справі № 13/215-10 та остаточно сплачена лише 08.11.2010.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Основний борг та нараховані на основний борг пеня, 3% річних і інфляційні втрати є пов'язаними між собою і одночасно подільними одна від одної вимогами. Тому норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням виконання основного грошового зобов'язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості.

Разом з тим, судами враховано, що положеннями п.8.4 договору купівлі-продажу сторони відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України збільшили строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором та відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Правомірними є й висновки суду в частині солідарного стягнення з відповідачів 1000 грн. 3% річних з огляду на наявність договору поруки від 10.12.2012.

Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України відповідно до ст. 111-9 ГПК України залишає постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.