Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р.у справі № 911/317/13-г Господарського суду Київської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЯППІ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 62252,93 грн.за участю представників: позивача Родінченко М.М., дов. від 10.01.2013 р. відповідача ОСОБА_6, дов. від 20.03.2013 р., ОСОБА_7, дов. від 26.07.2013 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЯППІ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 62252,93 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2013р. (суддя Антонова В.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 30000 грн. основного боргу, 29146,08 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 2262,30 грн. пені за несвоєчасне повернення коштів та 1720,50 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

07.05.2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав на рішення апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

У заявленому клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку скаржник вказав, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, позаяк справа була розглянута за відсутності представника відповідача, а рішення місцевого господарського суду отримано ним лише 24.04.2013р., тобто після спливу строку на апеляційне оскарження, про що представник відповідача розписався у поштових документах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. (судді: Алданова С.О. - головуючий, Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.) відмовлено у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги; заявнику повернуто апеляційну скаргу та судовий збір у сумі 860,25грн.; суд апеляційної інстанції зазначив, що, всупереч статтям 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не надав доказів та не навів поважних причин допущеного ним пропуску строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції та поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга вмотивована доводами про порушення апеляційним господарським судом статті 129 Конституції України та неправильне застосування статей 53, 85, 87, 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд позбавив скаржника на справедливий судовий захист, не надав належної оцінки наведених у клопотанні причин пропуску процесуального строку через отримання відповідачем повного тексту рішення після закінчення терміну на апеляційне оскарження, що об'єктивно унеможливлювало реалізацію права на апеляційне оскарження рішення у встановлений процесуальний строк; представникові відповідача необхідно було певний час щоб отримати юридичну консультацію та викласти свої доводи; суд не врахував, що можливість скаржника ознайомитись із повним текстом рішення суду має впливати на початок перебігу строку його оскарження; відтак, процесуальний строк на оскарження рішення пропущений з поважних причин.

Позивач усно в судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість ухвали апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено апеляційним господарським судом, рішення Господарського суду Київської області було прийнято 21.03.2013р., повний текст рішення підписано 11.04.2013р. та своєчасно (наступного ж дня) відповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України відправлено на адресу ФОП ОСОБА_4 11.04.2013р., про що свідчить штамп канцелярії Господарського суду Київської області (ст.82) та рекомендоване повідомлення від 12.04.2013р.(ст.85); відтак останнім днем звернення з апеляційною скаргою є 22.04.2013 року.

Також судом встановлено, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою 07.05.2013р., в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення скаржник послався на те, що справа була розглянута за відсутності представника відповідача, а рішення місцевого господарського суду отримано ним лише 24.04.2013р., після спливу строку на апеляційне оскарження, про що відповідач розписався у поштових документах.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказана стаття визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають сутність судочинства, напрями та досягнення завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення цього строку та, незалежно від поважності причин пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Також статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну; разом з тим реалізація права на оскарження не звільняє скаржника від обов'язку виявляти повагу до прав та інтересів другої сторони, добросовісно користуватися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення для гарантії стабільності судового рішення, забезпечення принципу рівності сторін у судовому процесі.

Відмовляючи Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції розглянув викладені у ньому обставини та дійшов висновку, що скаржником не надано доказів існування поважних причин пропуску строку подання апеляційної скарги; не наведено жодної з поважних причин того, що скаржник об'єктивно не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії.

Судова колегія зазначає, що наведені в клопотанні про відновлення строку доводи скаржника щодо неотримання поштової кореспонденції до 24.04.2013р., яку своєчасно та належно направлено судом для вручення відповідачу в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , не можуть вказувати про причини, з яких відповідачем не отримувалась ця кореспонденція протягом зазначеного ним часу, а відтак і доводити об'єктивну (незалежну від відповідача) неможливість вчинити належні процесуальні дії; при цьому будь-яких поважних причин, з яких відповідач не міг отримати поштове відправлення в межах визначених строків поштового обігу, клопотання також не містить. Також судом апеляційної інстанції вірно надано оцінку щодо поважності причин пропуску скаржником строку оскарження в цілому, з урахуванням того, що пропущення строку повинно бути підтверджено належними доказами.

Таким чином апеляційний суд, встановивши викладене та враховуючи статті 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зазначив, що зі змісту поданого клопотання не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги та вірно відмовив у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2013р.

Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційної інстанції.