Т. Дроботової - головуючого Т. Гоголь Л. Рогач за участю представників:позивача Кашура М.Ю. -довіреність від 16.01.2013 р. Маркова І.О. - голова правління, наказ № 12 від 16.05.2011 р. відповідача Даценко А.М. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 07.03.2013 р. третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого товариства "Акація" на постанову від 22.05.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/435/13-г господарського суду Харківської області за позовом Садівничого товариства "Казка" до Садівничого товариства "Акація" треті особи- Харківська районна державна адміністрація Харківської області - Покотилівська селищна рада про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.07.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга Садівничого товариства "Акація" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена до розгляду на 30.07.2013 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/969 від 26.07.2013 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Волковицької Н.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., про що присутніх представників сторін повідомлено у судовому засіданні. Відводів складу суду не заявлено.

У січні 2013 року Садівниче товариство "Казка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Акація" про:

- усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, загальними площами 13,6 га та 2,4 га, які виділені СТ "Казка" у постійне користування на підставі державних актів;

- зобов'язання правління СТ "Акація" не чинити перешкоди у користуванні майном СТ,"Казка", а саме - КТП-737, ПОСТ №1, шляхом надання доступу до їх вільного використання.

У відзиві на позовну заяву СТ "Акація" просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності у нього права власності на КТП -737 та не наведено які саме дії СТ "Акація" перешкоджають чи обмежують права позивача.

У заяві, яка надійшла до господарського суду 18.03.2013 р. СТ "Акація" просило суд в порядку статей 256 - 257, 261 Цивільного кодексу України застосувати у даній справі позовну давність та відмовити у задоволенні позову (том 2 а.с. 138-139).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01.02.2013 р. та від 20.02.2013 р., зокрема, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Харківську районну державну адміністрацію Харківської області та Покотилівську селищну раду Харківського району.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2013 р. (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів перешкод які чинить СТ "Акація" у користуванні земельними ділянками, загальними площами -13,6 га та 2,4 га, які виділені позивачу у постійне користування на підставі державних актів та у користуванні майном, а саме - КТП-737, ПОСТ № 1.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про сплив строку позовної давності у 2009 році, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За апеляційною скаргою СТ "Казка" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Россолов В.В., Ільїн О.В,, Черленяк М.І.) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.05.2013 р. скасував його в частині відмови в позові щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні КТП-737 та ПОСТ №1 шляхом надання доступу до їх вільного використання, і в цій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.

Зобов'язав правління Садового товариства "Акація" не чинити перешкоди у користуванні майном Садового товариства "Казка", а саме - ПОСТ №1 та КТП-737 шляхом надання доступу до їх вільного використання.

В іншій частині рішення залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові зазначив, що позивачем не надано доказів наявності у нього права користування земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4150 га та незаконного використання членами СТ "Акація" цих земельних ділянок, а також не доведено яким саме чином мають бути усуненні перешкоди у користуванні землею, тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не конкретизовано спосіб захисту порушеного права.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо помилковості висновку суду першої інстанції про застосування строку позовної давності і, посилаючись на незаконність створення СТ "Акація", зазначив щодо незаконності передачі СТ "Акація" спірного майна - ПОСТ № 1 та КТП-737, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання правління СТ "Акація" не чинити перешкоди у користуванні майном СТ "Казка", а саме - ПОСТ №1 та КТП-737 шляхом надання доступу до їх вільного використання підлягають задоволенню на підставі статей 321, 317, 391 Цивільного кодексу України.

СТ "Акація" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення апеляційним судом поза увагою правомірність встановлення судом першої інстанції обставин щодо пропуску позивачем строку позовної давності, а також посилаючись на недоведеність позивачем факту належності спірного майна СТ "Казка", ненадання позивачем правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а також доказів правонаступництва Харківської овочевої фабрики, якій виділялась земля, а відтак і наявність з боку відповідача порушень прав СТ "Казка".

У відзиві на касаційну скаргу СТ "Казка" просила залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. без змін, вказуючи на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога СТ "Казка" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, загальними площами 13,6 га та 2,4 га, які виділені СТ "Казка" у постійне користування на підставі державних актів та зобов'язання правління СТ "Акація" не чинити перешкоди у користуванні майном СТ,"Казка", а саме - КТП-737, ПОСТ №1, шляхом надання доступу до їх вільного використання, з посиланням на приписи статей 211, 212 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 вказаного Кодексу).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 вказаного Кодексу, яка кореспондується зі статтею 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Тобто, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання та є учасником спірного матеріального правовідношення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви СТ "Казка" та матеріалів справи, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані норми законодавства залишені поза увагою, питання стосовно того, які саме права і охоронювані законом інтереси позивача порушені, які саме дії відповідача порушували б права або інтереси позивача та зумовили право позивача на звернення до господарського суду згідно статтею 1 Господарського процесуального кодексу України.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що питання стосовно того чи відповідає обраний позивачем спосіб його захисту способам, визначеним законодавством, судами з'ясовані не були, як й не було звернуто увагу на приписи статей 211, 212 Земельного кодексу України, які регулюють питання відповідальності за порушення земельного законодавства та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, що не стосується предмету та підстав позову у даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами процесуального законодавства резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві, господарському суду слід ухвалою зобов'язати позивача визначитись з предметом позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова суду апеляційної інстанції у даній справі не відповідає приписам процесуального законодавства, оскільки здійснюючи повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції спір, виходячи з предмету та підстав позову, також розглянутий не був.

При цьому, є помилковими посилання апеляційного суду на те, що в силу частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами позовної заяви.

Оскільки відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. у справі № 922/435/13-г та рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.