головуючого суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постанову від 04.06.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/3793/12 господарського суду Львівської області за заявою Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати України від 17.03.2009 у третейській справі № 10-66/09 за позовом Приватної фірми "Фрей-СЛВВ" до 1) Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС", 2) Приватного підприємства "Львів Мет Союз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання права власності В судове засідання прибули представники сторін: заявника-1 Лозовський О.М. (дов. від 30.05.2013 № 2981/15/14-13); заявника-2 не з'явились; позивачане з'явились;відповідача-1 не з'явились; відповідача-2 не з'явились; третьої особине з'явились; прокуратури Романов Р.О. - посвідчення № 014714 від 21.01.2013;

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/3793/12 (суддя Матвіїв Р.І.) заяву заступника прокурора Львівської області задоволено повністю; скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгово-промислової палати України, прийняте у складі судді третейського судді Мартина Д.І., від 17.03.2009 у справі № 10-66/09 за позовом Приватної фірми "Фрей-СЛВВ" до Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС", за участю третьої особи - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання права власності за Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" на об'єкт - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Караїмська, 11-Б, а саме: склад-ангар, загальною площею 360,6 м2; навіс загальною площею 119,5 м2; побутові приміщення №1 загальною площею 33,6 м2; склад № 2 загальною площею 159,1 м2; туалет-душева загальною площею 5,2 м2; огорожа металева, площею 179,8 м2; огорожа бетонна площею 31,0 м2; ворота площею 15,0 м2; мощення асфальтне площею 117,4 м2; про зобов'язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати та видати витяг про реєстрацію права приватної власності за Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" на вищезазначені об'єкти нерухомого майна; стягнуто з Приватної фірми "Фрей-СЛВВ" в доход державного бюджету 1073,00 грн. судового збору; стягнуто з Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС" в доход державного бюджету 1073,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 (колегія суддів: Костів Т.С. - головуючий, судді - Малех І.Б., Марко Р.І.), апеляційну скаргу Приватного підприємства "Львів Мет Союз'' задоволено; ухвалу господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/3793/12 - скасовано; в задоволені заяви відмовлено повністю; стягнуто солідарно з Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Приватного підприємства "Львів Мет Союз'' - 573,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заявник-2 - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 скасувати, і залишити в силі ухвалу господарського суду Львівської області від 06.02.2013. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 5 Закону України "Про третейські суди", ст. 122-5 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу заявника-2 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

30.07.2013 від скаржника - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" надійшла телеграма з клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він не був вчасно повідомлений про розгляд справи у суді касаційної інстанції. Разом з тим, зазначене клопотання скаржника, з урахуванням приписів ст. ст. 77, 111-5, 111-7 ГПК України, не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що нез'явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки та не перешкоджає її розгляду по суті без їх участі; окрім того, зазначені скаржником обставини не є такими, що унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваного судового акту в даному судовому засіданні.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника заявника-1, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2009

Постійно діючим третейським судом при Українському національному комітеті Міжнародної торгово-промислової палати України, прийнято рішення у справі № 10-66/09 за позовом Приватної фірми "Фрей-СЛВВ" до Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС", за участю третьої особи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання права власності, яким позов задоволений у повному обсязі та визнано право власності за Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" на об'єкт - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Караїмська, 11-б: склад-ангар, загальною площею 360,6 м2; навіс, загальною площею 119,5 м2; побутові приміщення № 1, загальною площею 33,6 м2; склад № 2, загальною площею 159,1 м2; туалет-душева, загальною площею 5,2 м2; огорожа металева, площею 179,8 м2; огорожа бетонна, площею 31,0 м2; ворота, площею 15,0 м2; мощення асфальтне, площею 117,4 м2. Пунктами 2 та 3 вказаного рішення зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати та видати витяг про реєстрацію права приватної власності за Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" на вищезазначені об'єкти нерухомого майна.

Прокурор звертаючись з заявою про скасування зазначеного рішення третейського суду посилається на те, що вказаним рішенням вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки об'єкти нерухомості, на які рішенням третейського суду від 17.03.2009 у справі № 10-66/09 за Приватною фірмою "Фрей-СЛВВ" визнано право приватної власності, знаходяться на майновому комплексі - споруді технічної рампи з майданчиком станції Підзамче, який розташований у м. Львові по вул. Караїмська, побудований залізницею, входить до інфраструктури залізничного транспорту, розташований на території станції Підзамче (знаходиться в смузі відведення залізниці), відображений у його балансі та належить ДТГО "Львівська залізниця" на праві державної власності у повному господарському віданні, що підтверджується свідоцтвом на право власності від 27.06.2010, виданим виконавчим комітетом Львівської міської ради (дана споруда вписана в технічний паспорт як внутрішньо дворова споруда будівлі пасажирського павільйону).

Заява прокурора про скасування рішення третейського суду містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення третейського суду.

Місцевий господарський суд приймаючи ухвалу про задоволення заяви прокурора не вирішив питання про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, та з урахуванням приписів ст. ст. 635, 640, 657, частини 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, надав правову оцінку укладеному між сторонами третейської справи Попередньому договору купівлі-продажу від 15.01.2009, на підставі якого здійснено третейський розгляд справи, і дійшов висновку, що зазначений договір є неукладеним, а тому оспорюване рішення третейського суду від 17.03.2009 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою (пункт 2 частина 1 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", пункт 2 частина 2 ст. 122-5 ГПК України).

Апеляційний господарський суд переглядаючи справу контатував, що місцевим господарським судом при прийнятті до розгляду заяви прокурора про скасування рішення третейстького суду не вирішено клопотання про поновлення строку на таке оскарження.

Частиною 4 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" унормовано, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у липні 2010 року органам прокуратури проведено перевірку, у зв'язку із чим останнім стало відомо про винесення Постійно діючим третейським судом при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати України рішення від 17.03.2009 у справі № 10/66/09.

З заявою про скасування цього рішення суду прокурор звернувся лише 12.09.2012, без належного обгрунтування та підтвердження відповідно до ст. 33, 34 ГПК України поважності причин пропуску процесуального строку, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення такого строку, а тому скасовано ухвалу місцевого господарського суду та в задоволенні заяви відмовлено посвністю.

Проте, погодитися з наведеними мотивами відмови у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду не можна, виходячи з наступного.

Зідно з приписами ст. 122-1 ГПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви з підстав, передбачених статтею 62 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій вищенаведені законодавчі приписи не враховані.

Відповідно до частини 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного та на підставі ст. ст. 1117, 11110 ГПК України (1798-12) колегія суддів приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття заяви до провадження з урахуванням клопотання прокурора про поновлення пропущеного процесуального строку.