Волковицької Н.О - головуючого Данилової М.В. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача ФедосоваГ.І. дов. від 24.05.2013 року відповідача Квач В.В. дов. від 01.01.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" на постанову від 10.04.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 5005/640/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 3076207,80 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 3 076 207,80 грн., що були списані відповідачем з його розподільчого рахунку в якості добору за послуги, що пов`язані з перевезенням вантажів, а саме: збору за зберігання вантажу в сумі 1 276 095,13 грн., плати за користування вагонами - 1 778 998,80 грн., плати за користування вагонами у разі затримки на коліях станції - 2 930,40 грн., додаткових послуг - 18 183,47 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013 року (головуючий суддя Загинайко Т.В., судді Кеся Н.Б., Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Чоха Л.В., Орєшкіна Е.В.) у позові відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статтей 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає, що суди не звернули увагу на ті обставини, що не оформлені відповідачем належним чином відомості плати за користування вагонами та накопичувальні карти, тобто без підпису вантажоодержувача, не можуть бути підставою для списування грошових коштів з розподільчого рахунку позивача без його згоди.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутніх представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 16.01.2008 р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" було укладено договір ПР/М-08-1/77-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Придніпровської теплової електричної станції - структурного підрозділу ВАТ "Дніпроенерго" при станції Ігрень Придніпровської залізниці строком дії на 5 років з моменту його підписання сторонами, а також додаткова угода до нього №1 від 20.06.2008р. Доказів розірвання договору суду не надано.

Пунктом 1 даного договору згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів сторони узгодили експлуатацію під'їзної колії, яка належить Позивачу, що примикає до перегону станція Ігрень Придніпровської залізниці - Станція Придніпровськ власника колії (Позивача); під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

У відповідності до п. 14 зазначеного договору Позивач зобов`язався сплачувати Відповідачу плату за користування вагонами, за подачу та забирання вагонів, за зберігання вантажів у вагонах, а також інші збори і плати за додаткові роботи і послуги.

31.01.2007р. між сторонами було укладено Договір №ПР/М-0789/НЮП про організацію перевезень енергетичного вугілля, відповідно до умов якого сторони врегулювали взаємовідносини, що пов'язані з організацією та здійсненням перевезень енергетичного вугілля у внутрішньодержавному сполученні від шахти до електростанцій та від збагачувальної фабрики до електростанцій, а також наданням додаткових послуг безпосередньо електростанціям по узгодженим тарифам і ставкам.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про організацію перевезень Позивач здійснює платежі за перевезення енергетичного вугілля та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів №26038000002001 у Дніпропетровській філії АБ "Експрес-Банк". При цьому відповідно до пункту 2.2.1 Договору про організацію перевезень Позивач, як експедитор, зобов'язався забезпечити передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-забирання, плату за користування вагонами й ін.) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів згідно Тарифного керівництва №1 та калькуляцій в розмірі 100 відсотків не менше ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.

Судами встановлено, що відповідачем у листопаді 2008 року було складено відомості плати за користування вагонами №№ 02119420, 02119421, 02119422, 04119423, 03119414, 06119424, 06119425, 05119418, 05119419, 06119426, 06119427, 06119428, 06119429, 06119430, 06119431, 16119448, 16119449, 12119439, 16119450, 16119451, 16119452, 16119453, 16119456, 17119459, 17110365, 18110369, 17119458, 14119445, 17119462, 17119467, 17119466, 18119465, 18119469, 30119489, 12119437, 12119438, 18119471, 18119472, 18119473, 18119474, 18119477, 18119479, 18119480, 18119486, 18119487, 19119483, 19119484, 19119485, 29119488, 18119470, 18119481, ' 8119482, 19119475, 19119476 та накопичувальні картки №№03112877, 04112882, 04112883, 4112884, 9112901, 10112903, 10112904, 10112905, 12112920, 12112922, 20112958, 26113006, 17119940, 29119022, 17119937, 18119947, 18119949, 18119948, 17119939 із загальним нарахуванням по ним суми 3 076 207,80 грн., що включає 1 276 095,13 грн. - збору за зберігання вантажу, 1 778 998,80 грн. - плати за користування вагонами, 2 930,40 грн. - плати за користування вагонами у разі затримки на коліях станції та 18 183,47 грн. - додаткові послуги. Протягом листопада - грудня 2008 року сума коштів у розмірі 3 076 207,80 грн. була списана розрахунковим підрозділом Відповідача з розподільчого рахунку Позивача.

Позивач вважає, що списання коштів здійснено без достатніх правових підстав через порушення відповідачем процедури списання, оскільки відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні картки, за якими відповідачем здійснено списання коштів позивача, не були підписані з боку позивача, а тому вони не можуть бути підставою для списання грошових коштів з розподільчого рахунку Позивача без його згоди та просить стягнути ці кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті відповідачем.

Правовідносини щодо перевезення вантажів залізницею врегульовані ст. ст. 908-928 Цивільного кодексу України (435-15) та ст.ст. 307- 315 Господарського кодексу України, а також спеціальним законодавством, а саме: Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113 (z0165-99) , Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644 (z0861-00) , а також іншими Правилами, які наведені у переліку нормативно-правових актів Міністерства транспорту України та видані відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно ж до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, вказана правова норма передбачає виникнення недоговірних зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами були укладені два договори щодо організації перевезень та експлуатації залізничної під'їзної колії, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а договір ПР/М-08-1/77-НЮдч від 16.01.2008р. був чинним і на час звернення до суду. Вказані договори передбачали порядок здійснення оплати за послуги залізниці, та саме на виконання цих договорів позивачем перераховувалися кошти на розподільчий рахунок Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів, а відповідачем по мірі надання послуг - проводилося списання цих коштів, тобто було встановлено обов'язок позивача сплачувати залізниці спірну плату.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 3076207,80 грн. як отриманих без достатніх правових підстав, оскільки посилання позивача на позадоговірну правову природу вказаного списання не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки і сам позивач свої позовні вимоги грунтує на цих договорах.

Згідно з частиною 1 статті 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Пунктом 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги та їх вартість. Відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Судами також встановлено, що з наданих відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальних карток, на підставі яких було здійснено списання коштів відповідачем, не були підписані з боку позивача, про що відповідачем були складені Акти загальної форми ГУ-23.

При цьому списана сума не спростовується позивачем та додатково підтверджуюється висновком судово-економічної експертизи № 4692/4693-11 (т. 7, а.с. 62-76).

Посилання позивача на те, що спірні відомості не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність" та не можуть бути належними доказами судами попередніх інстанцій відхилено, оскільки порядок оформлення цих документів визначено Правилами користування вагонами і контейнерами, так як зазначено вище в разі відмови від підписання цих відомостей складається акт загальної форми, що і було дотримано відповідачем.

Щодо визначеного спірного періоду, з яким не погодився позивач, судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що саме в листопаді 2008 року були складені спірні відомості.

Про складання та відмову від підписання спірних відомостей та накопичувальних карток залізницею були складені акти загальної форми, що спростовує доводи позивача про ненадання таких відомостей, та правомірність списання спірних коштів.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі № 5005/640/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.