головуючого: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного управління юстиції у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.07.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 у справі № 01/3070 господарського суду Черкаської області за заявою Верхняцької дослідно-селекційної станції інституту коренеплідних культур Української Академії Аграрних Наук до Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" - Каленська С.С., від Міністерства юстиції України - Шевчук І.Ю., від Державного агентства резерву України - Солдатов Є.Г., арбітражний керуючий - Борейко В.А.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.07.2012 р. у справі № 01/3070 клопотання розпорядника майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Клименко Яни Анатоліївни задоволено; припинено повноваження розпорядника майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Клименко Яни Анатоліївни; призначено розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Борейка Вадима Андрійовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 р. у справі № 01/3070 апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Черкаській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області у справі № 01/3070 від 06.07.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління юстиції у Черкаській області звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.07.2012 р. у справі № 01/3070 про банкрутство Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Борейка В.А., справу направити для розгляду по суті до господарського суду Черкаської області у новому складі суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-2, 22, 43 ГПК України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.12.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод".

16.02.2010 р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" призначено арбітражного керуючого Клименко Яну Анатоліївну.

17.01.2012 р. до суду звернулася розпорядник майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражний керуючий Клименко Я.А. з заявою про припинення своїх повноважень.

18.06.2012 р. від Державного агентства резерву України до господарського суду надійшло клопотання про призначення розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Борейка Вадима Андрійовича.

02.07.2012 р. господарським судом Черкаської області отримано лист Міністерства юстиції України від 15.06.2012 р. № 13.2-20/2349 із пропозицією призначити розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну.

Розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до положень ст. 2, п.2 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", право надавати суду пропозиції щодо кандидатури арбітражною керуючого для призначення розпорядником майна належить державному органу з питань банкрутства та кредиторам боржника (комітету кредиторів). При цьому, вирішення питання про обрання та призначення кандидатури ліквідатора підприємства-банкрута є прерогативою господарського суду.

Розглянувши запропоновані кандидатури арбітражних керуючих, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка Вадима Андрійовича.

Ухвала суду мотивована тим, що згідно ч. 1 ст. 3-1, ч. 3 ст. 13 спеціального Закону розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

На думку суду першої інстанції, арбітражний керуючий Борейко В.А. є особою, яка має досвід роботи та необхідні і достатні спеціальні знання, які надають можливість належним чином та у повному обсязі виконувати повноваження розпорядника майна боржника та проводити заходи щодо захисту майнових активів боржника. Про це свідчить і надане арбітражним керуючим Борейко В.А. резюме, в якому зазначається, що він має необхідну освіту, має організаційний досвід роботи на крупних підприємствах, приймав участь в якості розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора на 7 підприємствах, на теперішній час приймає участь у справах про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Має організаційні та технічні можливості для виконання функцій розпорядника майна, а саме: офісне приміщення, оргтехніка, автомобіль, телефонний зв'язок, факс, Інтернет.

Стосовно іншого арбітражного керуючого Куделі М.О., суд зазначив, що відомості щодо досвіду та спеціальних знань у суду відсутні. Арбітражним керуючим Куделя М.О. не надано суду заяву про призначення її на посаду розпорядника майна та резюме, з якого вбачалась би освіта, досвід та необхідні спеціальні знання, які б надали можливість належним чином та у повному обсязі виконував обов'язки розпорядника майна на державному підприємстві, технічні та організаційні можливості арбітражного керуючого, кількість справ, в яких він приймав або приймає участь в якості розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора.

Враховуючи інтереси як боржника, так і його кредиторів, враховуючи, що судова процедура розпорядження майном боржника направлена на забезпечення збереження та ефективне використання боржником майнових активів, для цього потрібна особа, яка повинна мати не тільки професійні здібності, а й ділові та моральні якості, суд першої інстанції дійшов висновку, що у повному обсязі цим критеріям відповідає кандидатура арбітражного керуючого Борейка В.А..

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновками суду першої інстанції щодо призначення розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Борейка Вадима Андрійовича.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України, рішення судів попередніх інстанцій в частинні призначення розпорядника майна боржника прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарські суди оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які мають конфлікт інтересів, - особи, в яких виникає суперечність між особистими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого, що може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень арбітражного керуючого; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Як вбачається із матеріалів справи, боржник - Державне підприємство "Іваньківський цукровий завод" є підприємством із 100 % часткою державної власності в статутному капіталі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 13 спеціального Закону, розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи із змісту статей 2, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право надавати господарському суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення на посаду розпорядника майна державного підприємства має державний орган з питань банкрутства, зокрема, Міністерство юстиції України, та кредитори (комітет кредиторів).

Як вбачається із матеріалів справи, 18.06.2012 р. від Державного агентства резерву України (голова комітету кредиторів боржника) до суду надійшло клопотання про призначення розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражного керуючого Борейка Вадима Андрійовича.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд, розглядаючи кандидатури арбітражних керуючих, повинен мотивувати свій вибір тієї чи іншої кандидатури з посиланням не лише на спеціальний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника" (2343-12) , а і на особисті і професійні якості кандидата, та здійснити порівняльний аналіз всіх запропонованих кандидатур з посиланням на належні докази, що підтверджують доводи суду в цій частині .

Як вбачається із матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції 06.07.2012 р. був присутнім лише арбітражний керуючий Борейко В.А.. Суд першої інстанції обмежився присутністю одного із кандидатів на посаду розпорядника майна боржника, належні докази повідомлення іншого кандидата на посаду розпорядника майна - арбітражного керуючого Куделі М.О. про судове засідання 06.07.2012 в матеріалах справи відсутні, господарський суд призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А. без надання можливості арбітражному керуючому Куделі М.О. надати в судовому засіданні свої пояснення, чим порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу встановлений ст. 4-2 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2012 року до суду апеляційної інстанції арбітражним керуючим Куделею М.О. подано заяву на призначення розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із доводами скаржника, що господарським судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України взагалі при вирішенні питання про призначення розпорядника майна боржника не було надано процесуальної можливості надати пояснення та не було досліджено фактичні відомості щодо досвіду роботи, наявності спеціальних знань, завантаженості, організаційних та технічних можливостей для виконання обов'язків розпорядника майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" арбітражним керуючим Куделею М.О., в зв'язку з чим, твердження суду першої інстанції в ухвалі про здійснення порівняльного аналізу кандидатур арбітражних керуючих Борейко В.А. і Куделі М.О. на посаду розпорядника майна боржника не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції, в даному випадку, дійшов висновків щодо призначення арбітражного керуючого Борейка В.А. розпорядником майна Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" в порушення вимог ст. 43 ГПК України, без фактичного здійснення в судовому засіданні порівняльного аналізу всіх кандидатур з посиланням на конкретні докази, що підтверджують доводи суду та без належного з'ясування в ухвалі всіх обставин, що мають значення для справи, на що суд апеляційної інстанції в постанові уваги не звернув.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 у справі № 01/3070 скасувати.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.07.2012 у справі № 01/3070, в частині призначення розпорядника майна арбітражного керуючого Борейко В.А. скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.