головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача Поліщук Т.А., дов. від 14.11.12 Галич В.М., директоррозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.13у справі №5011-52/14717-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСП Техногаз" про стягнення 9 792,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСП Техногаз" про стягнення 9 792,00 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару та обґрунтовано приписами статей 692, 712 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.12 у справі №5011-52/14717-2012 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСП Техногаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" 9 792,00 грн. боргу, 1609,50 грн. судового збору та 600 грн. витрат на послуги адвоката. Місцевий господарський суд, при прийнятті рішення, виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, натомість, відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, доказів про зворотнє відповідачем не надано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.13 (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Скрипка І.М., Мальченко А.О.) рішення господарського суду міста Києва від 03.12.12 у справі №5011-52/14717-2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, в порушення пункту 2.2 договору, не передав відповідачу дозвільну та технічну документацію, що унеможливило реалізацію товару відповідачем.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що постанова у справі винесена без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, судом не враховано, що товар було передано відповідачу разом з усією необхідною технічною документацією та прийнято останнім без зауважень; будь-якого листа з вимогами надати технічну документацію, позивач не отримував; у листах від 12.07.12 та від 04.09.12, на які посилається суд апеляційної інстанції, відповідач просить повернути товар у зв'язку з відсутністю споживчого попиту на даний вид товару.

Відповідач надав відзив та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.05.2011 року між сторонами у справі було укладено договір № ХЕ-040 (договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений строк у власність покупця (відповідача) продукцію (товар), в асортименті, кількості, за цінами та на умовах, відповідно до виставлених рахунків-фактур, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар. Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що загальна сума платежів по даному договору визначається на підставі сум, вказаних в накладних до кожної партії товару, загальна сума договору відповідає сумі всіх накладних. Пунктом 4.2. договору погоджено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 100% передоплати вартості товару.

Також установлено, що на виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар, а саме фільтри газу, на загальну суму 10792,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.11.11 №ХЕ-0000459 та довіреністю від 30.11.11 №82 на ім'я Галича В.М., однак відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 1 000,00 грн., зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕСК" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСП Техногаз" 9 792,00 грн. заборгованості за постановлений товар.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, натомість, відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, доказів про зворотнє відповідачем не надано.

Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, в порушення умов договору, передав товар відповідачеві без необхідних технічних документів.

Однак, вказаний висновок апеляційного господарського суду визнається судом незаконним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до пункту 2.1 договору поставки №ХЕ-040 від 06.05.11 продавець гарантує якість та надійність товару на весь період гарантійного строку, тобто упродовж 12 місяців від дати продажу. Продавець зобов'язаний надати у розпорядження покупця товар, який відповідає технічній документації та діючим нормам України (пункт 2.2 договору). Пунктом 2.4 погоджено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у відповідності з цим договором та додатками до нього.

Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Кодексу унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, відповідно до умов договору. Доказів повернення товару відповідачем матеріали справи не містять.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, в той же час рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у даній постанові, відповідно до пункту 6 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України.