головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача )за участю представників: позивача Гузенко М.Ю., дов. від 06.01.13 відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.13у справі №19/902/1/13 господарського суду Вінницької областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" про стягнення 95 252,53 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" про стягнення 78275,70 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1212,63 грн., пені у розмірі 6063,15 грн. та 24% річних за користування товарним кредитом у розмірі 9701,05 грн. Позов вмотивовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснює розрахунки за договором поставки товару на умовах надання товарного кредиту та обґрунтовано приписами статті 193 Господарського України, статей 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.01.13 у справі №19/902/1/13 (суддя Яремчук Ю.О.) (з урахуванням ухвали від 18.01.13) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" 73 275, 70 грн. суму основного боргу; 9 701, 05 грн. 24 % річних; 5 902, 76 грн. пені; 1 212, 63 грн. 3% річних; 1 801, 83 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5 000,00 грн. припинено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" з Державного бюджету України 103,21 грн. судового збору. В решті стягнення пені відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що доказів належного виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий за договором поставки товар на умовах надання товарного кредиту відповідачем не надано.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.13 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Юрчук М.І., Василишин А.Р.) рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.13 у справі №19/902/1/13 змінено в частині пені, 3 % річних та судового збору. Викладено пункти 2, 7 резолютивної частини рішення в іншій редакції. Стягнуто з Державного підприємства сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" 73 275,70 грн. основного боргу, 9 701,05 грн. 24 % річних товарного кредиту, 4 043,26 грн. пені, 808,65 грн. 3 % річних, 1 856,67 грн. судового збору. В позові про стягнення 2 019,89 грн. пені, 403,98 грн. 3 % річних відмовлено. Скасовано пункти 4, 5 резолютивної частини рішення. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.13 у справі №19/902/1/13 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" на користь Державного підприємства сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" 22,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. постанова апеляційного суду в частині зміни рішення мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано положення пункту 5.12.3 договору та пункту 3 Специфікації №1 до договору та невірно визначено період нарахування пені та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що поставка товару здійснювалась за накладною №РН-0000041 від 08.06.12, а не за договором №08-06/2012 від 08.06.12, як помилково зазначено судами.

Позивач надав відзив та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.06.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд" (постачальник) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (покупець) укладено договір поставки товару на умовах надання товарного кредиту №08-06/2012, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах відстрочення оплати на певний термін і під відсоток, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі (додаткових угод та специфікацій до нього) прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки. Пунктом 5.12.2 погоджено, що перший авансовий платіж у розмірі 30 % від загальної вартості товару, який не є товарним кредитом, покупець зобов'язаний здійснити упродовж п'яти банківських днів з дня підписання сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Другий платіж у розмір 70 % від загальної вартості товару покупець зобов'язується сплатити до 01.09.12 (пункту 5.12.3 договору). Відповідно до пункту 5.13.1, вартість товару представляє собою основну суму товарного кредиту. Ця сума товарного кредиту, за виключенням першого авансового платежу п.5.12.2, сплачується в строк вказаний в пункті 5.12.3. Крім суми товарного кредиту покупець виплачує проценти за товарним кредитом. Також пунктом 5.8 договору погоджено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по договору надається на умовах сплати 24 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору, товарний кредит наданий постачальником покупцю в межах строків, визначених умовами договору. Відповідно до пункту 5.9 договору, нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту, момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Пунктом 8.4 погоджено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених в даному договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до статті 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 08.06.12 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 133 275,70 грн., сторонами підписано специфікацію №1 та складено видаткову накладну № РН-0000041 від 08.06.12.

Однак, як зазначено судами, розрахунки за договором, станом на день звернення з позовом, відповідач здійснив частково на загальну суму 55000,00 грн., заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар згідно накладної від 08.06.12 № РН-0000041 склала 78275,70 грн.

Ураховано судами і те, що 27.12.12, після звернення позивача до суду, відповідачем в рахунок погашення боргу сплачено 5000,00 грн., відтак, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5000,00 грн. припинено з огляду на положення пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, як встановлено судами, сума боргу відповідача перед позивачем складає 73 275,70 грн., а отже висновок судів про задоволення позовних вимог у відповідній частині визнається законним.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статті 610 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Кодексу).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Кодексу).

За змістом статті 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

При цьому, як зазначено судом апеляційної інстанції, пунктом 5.12.3 договору та пунктом 3 специфікації №1 від 08.06.12 сторони погодили здійснення другого платежу до 01.09.12, а отже відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов'язку по оплаті поставленого товару з 02.09.12.

З огляду на викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 4043,26 грн. пені та 808,65 грн. 3% річних.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених господарськими судами обставин справи. Заперечення відповідача щодо здійснення поставки за накладною, а не за договором поставки товару №08-06/2012, оскільки постачання засобів захисту рослин договором не передбачено, були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Зокрема, судами ураховано, що пунктом 1.2 договору поставки товару №08-06/2012 сторони встановили, що специфікації, в яких визначаються одиниці виміру, ціна, загальна кількість, а також асортимент, номенклатура товару, є невід'ємною частиною договору; найменування товару, а саме Бетанал Експерт 27%к.е., Гранстар про в.г., визначено сторонами у специфікації №1 до договору поставки товару №08-06/2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.